Справа № 2-а-1494/10р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді Бурлаки О.В.,  

за участю секретаря с/з Румини М.В.

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Канів про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Канів, мотивуючи тим, що постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС четвертої категорії. У відповідності із ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - передбачено, що громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, а також непрацюючим, пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсії, зарплати підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В порушення цього відповідач проводив доплату щомісячно в розмірі 5,20грн., що є порушенням прав позивача.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Канів провести перерахунок пенсії, та стягнути доплату до пенсії за період з 01.07.2007р. по 30.11.2010року у відповідності до ст.ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі мінімальної заробітної плати яка визначається на період виплати та виплачувати їх в подальшому відповідно до вимог ст..ст.39,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та посилаючись на обставини викладені у позові просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Канів, діючий на підставі доручення – Білан В.А., в судове засідання не з’явився будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи надав суду заперечення на позовну заяву в якій позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в м.Канів діяло в межах законодавства та не допускало порушень по питанню виплати доплати непрацюючим пенсіонерам за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року та постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 863. Крім цього, пояснив, що даний вид доплат проводиться в межах видатків, які виділені Головним управлінням. Управління Пенсійного фонду України на місцях, виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішень по визначенню розмірів доплат і компенсацій. Крім того, позивачем при розрахунку недоплаченої суми не взято до уваги розмір виплаченої доплати за кожний місяць. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування основної та додаткової пенсії слід застосовувати поняття аналогії права положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.

Позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Крім цього, в судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач не працює, приватним підприємцем не зареєстрований, а тому відповідно до ст.39 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати, яка відповідно до ч.4 ст.48 вищезазначеного закону визначається на момент виплати.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.    

Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, і відповідно до ч.7 ст.48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В пункті 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

Згідно з частиною 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними».

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає в зоні радіоекологічного контролю засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган виконавчої влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціального та пенсійного забезпечення громадянину, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8 –рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь – яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», за якими пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, до яких відноситься позивач, повинні бути підвищені на одну мінімальну заробітну плату та виплачуватися відповідачем в такому розмірі щомісячно з 22 травня 2008 року по 30.11.2010р.з такого розрахунку.

Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.

Мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат згідно Закону України:

- № 107- VІ від 28.12.2007р. на 2008р. становить: з 01.01.2008 року -515 грн., з 01.04.2008 року - 525 грн., з 01.10.2008 року - 545 грн., з 01.12.2008 року - 605 грн.;

- № 835-17 від 26.12.2008р. на 2009р розмір мінімальної заробітної плати становив з 01.01.2009р. становить -605 грн., з 01.04.2009 року - 625 гривень, з 01.07.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 року - 650 грн., з 01.11.2009 року - 744 грн.

- №1646-V І від 20.10.2009р., № 2154- V І від 27.04.2010р.  на 2010р. становить: з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. – 869 грн., з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. – 884 грн., з 01.07.2010р. – 888 грн., з -1.10.2010р.-907грн.

Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на соціальне та пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері соціального і пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.

Суд вважає, помилковим посилання представника відповідача про те, розмір виплат, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.

Крім цього, суд вважає помилковим твердження представника відповідача, що Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» від 13.12.2001р., до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на поточний рік, а тому держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в межах існуючих фінансових можливостей та у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836.

Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 4.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму, а тому суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу необхідно провести саме з дня набрання чинності ч.3 ст.67 Закону України № 796-ХІІ.

Відповідно до ч.4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України» справи «Кечко проти України».

Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач не наполягає на застосуванні шестимісячного строку для звернення до суду.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності невиплати позивачу доплати до пенсії, передбачених ст.ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, для повного захисту порушених прав позивача основний розмір її пенсії повинен бути перерахований з 22.05.2008 по 31.12.2008р. з 01.01.2009р та по 30.11.2010р. - підвищивши пенсію позивача на одну мінімальну заробітну плату на день її виплати за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р. громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р., ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10 рп., ст.ст. 9,69-71,94,97, ст..122,133,158-163 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Канів про стягнення заборгованості  - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області відносно відмови у здійсненні перерахунку доплати позивачу до пенсії відповідно до вимог ст.ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Канів перерахувати пенсію ОСОБА_2  у відповідності до положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі мінімальної заробітної плати за період: з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р та з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та виплатити перераховані кошти у відповідності до здійсненого перерахунку, за виключенням отриманих раніше сум та виплачувати їх в подальшому..

Звільнити сторони від сплати судового збору.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Головуючий                                                                         О.В.Бурлака

Згідно оригіналу, який знаходиться

 в матеріалах справи №2-а-1494/10 р.                                О.В. Бурлака

                                                  Канівський міськрайонний суд Черкаської області

                                                      19000, вул. Леніна ,88, м. Канів Черкаської області

вих. № 2-а-1494 від 17.12.2010 р.

   ОСОБА_2

                                                                                        АДРЕСА_1

                                                                                         Управління Пенсійного фонду України

                                                                                         в м. Каневі

                                                                                         м. Канів вул. Шевченка,49

                                                                                         19000

Канівський міськрайонний суд Черкаської області направляє на Вашу адресу копію постанови № 2-а-1494/10р. від 16.12.2010р. та ухвалу суду про негайне виконання постанови суду по адміністративній справі  за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про стягнення заборгованості   - для відому.

Додаток: Копія постанови № 2-а-1494/10р. від 16.12.2010р. на 2-х арк. та к. ухвали суду про негайне виконання постанови суду - кожному адресату.

Суддя Канівського

міськрайонного суду                                                                                         О.В.Бурлака

                                                  Канівський міськрайонний суд Черкаської області

                                                      19000, вул. Леніна ,88, м. Канів Черкаської області

вих. № 2-а-1494 від 17.12.2010 р.

   ОСОБА_2

                                                                                        АДРЕСА_1

                                                                                         Управління Пенсійного фонду України

                                                                                         в м. Каневі

                                                                                         м. Канів вул. Шевченка,49

                                                                                         19000

Канівський міськрайонний суд Черкаської області направляє на Вашу адресу копію постанови № 2-а-1494/10р. від 16.12.2010р. та ухвалу суду про негайне виконання постанови суду по адміністративній справі  за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про стягнення заборгованості   - для відому.

Додаток: Копія постанови № 2-а-1494/10р. від 16.12.2010р. на 2-х арк. та к. ухвали суду про негайне виконання постанови суду - кожному адресату.

Суддя Канівського

міськрайонного суду                                                                                         О.В.Бурлака