Справа №2-1960-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року місто Київ
Солом’янський районний суд м. Києва під головуванням судді Мельника В.В. при секретарі Глушко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в :
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 78.210 грн., посилаючись на те, що 13.09.2004 р. між сторонами у справі був укладений у письмовій формі договір позики, за яким позивач 20.09.2004 р. і 29.09.2004 р. передав грошові кошти на загальну суму 60.000 грн. у власність відповідачки, які остання зобов’язалася повернути через п’ять років та щомісячно сплачувати позивачу передбачені договором відсотки за користування позикою. Умовою надання відповідачці позики на загальну суму 60.000 грн. було укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору позики.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором позики щодо повернення отриманих у власність грошей сумі 60.000 грн., відсотків у сумі 18.000 грн. та членських внесків у сумі 210 грн., позивач просив задовольнити позов.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив про його задоволення, посилаючись на те, що 10.09.2004 р. на засіданні кредитного комітету Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» було прийнято рішення надати відповідачу позику у сумі 60.000 грн. строком на п’ять років зі щомісячною сплатою позичальником 6% за користування позикою. 13.09.2004 р. між сторонами був укладений договір позики №25, за яким позивач згодом передав 60.000 грн. у власність відповідачки, які остання зобов’язалась повернути через п’ять років та щомісячно сплачувати позикодавцеві 6% від суми позики. 28.09.2004 р. між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір позики, предметом якого були ті ж самі грошові кошти. Згідно платіжних доручень №551 від 20.09.2004 р. та №583 від 29.09.2004 р. позивач передав у власність відповідача грошові кошти на загальну суму 60.000 грн. Під час дії договору позики відповідачка жодного разу не сплачувала відсотки за користування позикою та після закінчення терміну дії договору відмовилася повернути позивачу грошові кошти.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що за укладеним між сторонами договором позики від 28.09.2004 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донською Т.О., зареєстровано у реєстрі за №4726, відповідачка не отримувала у власність будь-яких грошових коштів від позивача, оскільки ці кошти були предметом іншого договору позики №25, що був укладений між сторонами ще 13.09.2004 р. Зобов’язання відповідачки, яка перебувала у трудових відносинах з позивачем та подавала відповідну заяву до бухгалтерії підприємства з прохання проводити відрахування із заробітної плати в рахунок погашення боргу по договору позики, були достроково виконані 04.06.2006 р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У судовому засіданні встановлено, що рішенням кредитного комітету від 10.09.2004 р. Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут», оформленого протоколом №13, було задоволено заяву ОСОБА_3 про надання їй короткострокової позики у сумі 60.000 грн. для проведення ремонтно-будівельних робіт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на умовах повернення позики через 5 років та сплати позичальником 6% за користування позикою. (а.с.а.с. 8-11).
Вищезазначене рішення кредитного комітету було затверджено рішенням правління Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» від 10.09.2004 р., оформленого протоколом №9\04 (а.с. 12-13).
28.09.2004 р. між Громадською організацією «Народна кредитна спілка «Добробут» (позикодавець) – з однієї сторони, та ОСОБА_1 (позичальник) – з другої сторони, був укладений договір позики, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донською Т.О. та зареєстровано у реєстрі за №4726.
Предметом зазначеного договору було одержання позичальником у власність від позикодавця 78.210 грн., термін повернення позики сторонами був визначений 30.09.2009 р. Повернення позики мало здійснюватися за місцем знаходження Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» щомісячно відповідно до графіку погашення боргу, узгодженому окремо сторонами за цим договором (а.с. 15).
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Згідно досліджених у судовому засіданні платіжних доручень №551 від 20.09.2004 р. та №551 від 29.09.2004 р. ОСОБА_1 отримала від Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» 1.000 грн. та відповідно 59.000 грн., призначення платежів – часткове надання позики члену спілки ОСОБА_1 згідно договору №25 від 13.09.2004 р., рішення кредитного комітету №13 від 10.09.2004 р. (а.с. 21).
Зазначені платіжні доручення підтверджують факт одержання позичальником грошових коштів на суму 1.000 грн. і 59.000 грн., а тому доводи представника відповідача про безгрошовість договору позики є безпідставними.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов’язань за договором позики, а тому порушене право позивача підлягає захисту.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягаю стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 902, 10 грн., які складаються із сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись статтями 526, 1046, 1047 ЦК України, статтями 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» 78.210 грн. боргу та судові витрати у сумі 902, 10 грн., а всього на загальну суму 79.112, 10 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мельник В.В.