№2а-1263/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, як місцевий адміністративний суд у складі:
головуючого судді Багбая Є.Д.
при секретарі Чорній О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ м. Павлограда Гордієнко Миколи Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ м. Павлограда Гордієнко Миколи Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16 вересня 2010 року він керував автомобілем марки «Вольво S80» держ.№ НОМЕР_1 в м. Дніпродзержинську. 16 вересня 2010 року о 19.30 годин рухаючись по вул. Дніпровській в м. Павлоград був зупинений відповідачем по справі, який пояснив, що ОСОБА_1 порушив правила проїзду перехрестя проїхав на заборонений сигнал світлофору, таким чином порушивши п. 8.7.3 г ПДР України. Відповідачем було складено протокол та винесена постанова про адміністративне порушення, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Позивач вважає зазначену постанову незаконною в зв’язку з тим, що він не порушував правила дорожнього руху, доказів на підтвердження цього не має, в нього навпаки є свідок, який може підтвердити його невинуватість. Позивач просить скасувати вищезазначену постанову як незаконну та закрити провадження по справі.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги згідно обставин викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволені у повному обсязі. Надав письмові пояснення та пояснення свідка.
Відповідач в судове засідання не з ’ явився, викликався в судове засідання, заперечень проти позову суду не надавав. Про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав. Оскільки ст. 122 КАС України передбачено що справа повинна бути розглянута в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача по справі на підставі наявних доказів по справі. Крім того, в ідповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом також досліджені письмові докази по справі:
- протокол про адміністративне правопорушення /а.с. 4/, згідно якого позивач не погоджувався зі здійсненням правопорушення;
- постанова про адміністративне правопорушення /а.с. 5/, згідно якої підтверджується винесення постанови за правопорушення відносно позивача по справі;
- копія паспорту позивача /а.с. 6/, згідно якої підтверджується його місце проживання та реєстрації;
- письмовими поясненнями позивача та свідка ОСОБА_3 які пояснили та підтвердили, що ОСОБА_1 не порушував у зазначений день та час ПДР України, про, що пояснювали відповідачу, але останній відмовився внести це в протокол та не прийняв це до уваги;
Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню зі слідуючих підстав.
Судом встановлено, 16 вересня 2010 року він керував автомобілем марки «Вольво S80» держ.№ НОМЕР_1 в м. Дніпродзержинську. 16 вересня 2010 року о 19.30 годин рухаючись по вул. Дніпровській в м. Павлоград був зупинений відповідачем по справі, який пояснив, що ОСОБА_1 порушив правила проїзду перехрестя проїхав на заборонений сигнал світлофору, таким чином порушивши п. 8.7.3 г ПДР України. Відповідачем було складено протокол та винесена постанова про адміністративне порушення, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Позивач заперечував проти цього, але відповідач відмовився внести відповідні пояснення позивача та свідка в протокол.
Згідно ст.. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна бути підписана особою яка винесла постанову.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи , вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.252 КУпАП, Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 288 КУАП прямо передбачає оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в районний у місті суд в порядку визначеному КАС України.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст.69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2,3,4 ст.70 КАСУ,Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..
Згідно ч.3 ст.143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів...
З огляду на викладене, суд враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд не може прийняти до уваги як докази по справі вищезазначені постанову та протокол про адміністративне правопорушення, оскільки вони спростовані іншими доказами по справі. Враховуючи, що відповідачем не надано заперечень проти позову та інших доказів скоєння позивачем правопорушення, крім вищезаначених, згідно яких суд міг би провести іншу оцінку доказів правопорушення і тому усі сумніви щодо доведеності вини позивача у вчиненні правопорушення тлумачаться на його користь.
Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення законодавства при винесенні постанови про адміністративне правопорушення, оскільки він не в повному обсязі виконав вимоги закону щодо з’ясування обставин правопорушення та не виконав всіх вимог щодо здійснення дій щодо доведеності вини позивача у скоєнні правопорушення. В матеріалах справи достатніх доказів суд не знайшов, протокол та постанова про адміністративне правопорушення не можуть бути прийняті судом як беззаперечні докази вини правопорушника оскільки не підтверджена та спростована іншими доказами, крім того заперечень проти позову відповідач суду не надав, додаткових доказів також суду надано не було. З увагою на встановленні в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, з урахуванням вимог чинного законодавства України та встановленого порядку в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості які б спростовували надані позивачем докази у суду відсутні та надані не були, з оглядом на відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ м. Павлограда Гордієнко Миколи Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити повністю .
Скасувати постанову АА №644103 від 16 вересня 2010 року інспектора ВДАІ м. Павлограда Гордієнко Миколи Петровича за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі чотириста двадцять п’ять гривень.
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.2 КУпАП від 16 вересня 2010 року – закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Д. Багбая