У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 14 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Кузнєцової О.О.
Суддів Новікова Р.В., Берещанської І.І.
При секретарі Фінайкіній І.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ВАТ «Державний Ощадний банк України» на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 09 листопада 2010 р.,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.12.2007 р. між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір. За умовами договору відповідач зобов’язаний щомісячно до 4 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки в сумі на менш 2050 грн. та процентів. Як поручитель за договором поруки виступив ОСОБА_6, з яким 05.12.2007 р. укладено договір поруки. У забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором 06.12.2007 р. укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частках. Станом на 23.03.2010 р. розмір заборгованості за кредитним договором складає 85 526 грн. 13 коп., в тому числі – основний кредит 81 005 грн., відсотки 3 760 грн. 03 коп., пеня 761 грн. 10 коп. Відповідач порушив терміни повернення кредиту, у зв’язку з чим позивач вимагає дострокового повернення позики.
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 09 листопада 2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» суму заборгованості у розмірі 85 526 грн. 13 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілені судові витрати у справі.
В апеляційній скарзі апелянтом ВАТ «Державний Ощадний банк України» ( далі Банк) ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови у позові та ухвалення в цій частині нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув стягнення на предмет іпотеки: квартиру батьків відповідача –боржника і відмовив у задоволенні вимог про продаж квартири з прилюдних торгів. Також апелянт оскаржує рішення в частині відмови у стягненні боргу солідарно з боржника і поручителя.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач – позичальник визнав позов про стягнення з нього на користь Банку заборгованість за кредитним договором, у тому числі проценти і пеню. Також суд відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості солідарно з поручителя, оскільки йому згідно з договором не було направлено повідомлення про наявність у позичальника боргу. Крім того суд, посилаючись на принцип диспозитивності цивільного процесу, відмовив у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки (квартири батьків боржника) з прилюдних торгів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам глави 71 Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, Закону України « Про іпотеку» від 5 червня 2003 року зі змінами.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5, як фізична особа уклав 05.12.2007 року з Банком кредитний договір № 448 і отримав кредит у розмірі 123000 грн. зі сплатою 15,5 відсотків річних за користування кредитом. Кінцевим терміном повернення кредиту є 04.12.2012 року. Також договором передбачено сплата пені за прострочення платежів 0,3% від залишку заборгованості. З травня 2009 року зобов’язання не виконується. Станом на 23.03.2010 року заборгованість становить 85526,13 грн. Таким чином відповідач односторонньо відмовився від виконання зобов’язання по договору кредиту і тому суд обґрунтовано стягнув з боржника зазначену суму заборгованості.
Щодо позову про стягнення суми заборгованості солідарно і з поручителя ОСОБА_6, то судом встановлено, що відповідно до п.2.4. Договору поруки, якщо при настанні строку платежу відповідно до кредитного договору боржником не буде сплачено платіж кредитору, боржник або кредитор зобов’язуються повідомляти поручителя про прострочення платежу. Проте доказів тому, що поручитель про вказану подію був повідомлений належним чином не надано.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Із положень ст. 554 Цивільного кодексу України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний з боржником певними зобов’язальними відносинами, він є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав борг, як по теперішній справі. Він також відповідно до договору вправі мати достовірну інформацію з якого моменту позичальник перестав сплачувати борг, з чого складається сума заборгованості. Оскільки Банком такої інформації поручителю не надано, колегія суддів вважає суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Банку у позову про стягнення заборгованості з поручителя.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив невиконання і неналежне виконання основного зобов’язання. Виходячи з цієї умови, суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання та умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Проте суду першої інстанції не надані докази тому, що іпотекодавці ОСОБА_8 і ОСОБА_7 були належним чином попереджені про звернення стягнення на предмет іпотеки. Більш того, позивач не вказав їх у якості відповідачів за дійсним позовом, який зачіпає їх права та інтереси, а при вирішенні питання судом щодо залучення іпотекодавців у якості відповідачів наполягав залучити їх у якості третіх осіб. Враховуючи наведене та виходячи з принципу диспозитивності, суд обґрунтовано відмовив у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири з прилюдних торгів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд першої інстанції мотивував всі доводи сторін, що є обов’язковим елементом справедливого судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги Банку, які зводяться до того, що поручитель і іпотекодавці були належним чином повідомлені про порушення зобов’язання і про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позову відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі вказаного і керуючись статтями 304, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний Ощадний банк України» відхилити.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 09 листопада 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: