Справа № 2а-4823                                                                                                                                                                             2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 13 грудня 2010 року                                                             Коломийський міськрайонний суд  

                                                                                                Івано-Франківської області

 у складі: головуючої-судді                                                  Берке щук Б.Б.

 секретаря                                                                               Ніколайчук О.В.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання вчинити певні дії , –

в с т а н о в и в :

         У  листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась з даним позовом посилаючись на те, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” їй повинна виплачуватись щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2009 роках їй така допомога не виплачувалась, що суперечить рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Законів України “Про Державний бюджет України», що призупинили зазначені виплати. На письмове звернення про підвищення їй розміру пенсії як дитині війни Відповідач відмовив, тому просить визнати відмову  управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про підвищення їй розміру пенсії як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність неправомірною, та зобов’язати Відповідача здійснити перерахунок їй пенсії в розмір 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та виплатити заборгованість, яка виникне в результаті такого перерахунку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по момент винесення рішення судом. Крім того вказує, що пропустила встановлений законодавством строк  для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів з поважних причин, оскільки враховуючи особливості пенсійного законодавства і те, що вона має право на надбавку до пенсії дізналася  цього року після чого відразу ж звернулася до відповідача Управління Пенсійного Фонду в Коломийському районі із вимогою про здійснення відповідного перерахунку.Через стан здоров’я просить розглядати справу у її відсутності.

        Представник управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі подала  заяву в якій просить розглядати справу без її участі, у задоволенні позовних вимог заперечує.

         Згідно ухвали Конституційного Суду України від 19 травня 2009 у справі № 2-25/2009 Конституційний суд України дійшов висновку, що у частині третій статті 28 Закону України № 1058-ІУ від 09 липня 2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Непоширення мінімального розміру пенсій за віком, установленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України № 1058-ІУ від 09 липня 2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімального розміру пенсії за віком. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому, вирішення цього питання не належить до повноважень суду.  

          Крім того ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється піврічний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а позивачкою такий строк пропущено, а тому просить відмовити у задоволенні позову.  

        З”ясувавши обставини в адміністративній справі підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

           Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ “Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон №2195-ІУ) – дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Статтею 6 Закону №2195-ІУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Встановлено, що  позивачка ОСОБА_1, 1941 року народження є дитиною війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1. В силу ст.ст.1, 6 Закону № 2195-ІУ позивачка  ОСОБА_1 має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

         Однак, управлінням Пенсійного фонду України в Коломийському районі листом від 18.11.2010 року  відмовлено позивачу у виплаті 30% підвищення до пенсії, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення з адміністративним позовом та відповідного нормативного забезпечення, відсутність законодавчого рішення про відновлення дії ст.6 Закону № 2195-ІУ у редакції, чинній до внесення змін до цієї статті, на врегулювання цього питання постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

         Обмеження виплат, передбачених названим Законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та внесенння змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними.

             В Законі України  “Про Державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-17 від 27 квітня 2010 року  не встановлено обмежень щодо застосування положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.

          Отже, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на даний час є діючою у наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком», тому вимоги позивачки є підставними.

              На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

         При визначенні спеціального розміру, з якого повинні обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни слід виходити з положень ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” про  застосування прожиткового мінімуму для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 1058-ІУ) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

            Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні допомоги дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

                Всупереч ч. 2 ст. З вказаного Закону, положенням ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, Законами „ Про Державний бюджет України на 2006 рік", „ Про Державний бюджет на 2007 рік" дію ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" було зупинено відповідно на 2006 та 2007 роки, а Законом України „ Про Державний бюджет на 2008 рік" та внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року положення ст. 6 вищевказаного Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

               Проте рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупинили дію ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни», були визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

                Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

               Розмір соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                 Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті позивачці соціальної державної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

                 Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 2195-IV. Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов”язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Так при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

            Отже, при вирішенні спору суд, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами приходить до висновку, що при виплаті 30% підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону 2195-ІУ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

           Статтею 99 КАС України встановлений шестимісячний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, а тому нарахування недоплаченої допомоги позивачці  як дитині війни повинно здійснюватись у межах даного строку. Задоволення вимог в частині підвищення до пенсії за 2007-2009 роки та за січень-квітень 2010 року підлягає відхиленню із-за пропуску зазначеного строку, оскільки суд вважає, що позивачка повиннна була знати про наявність такого строку і мала можливість звернутися до суду у визначений законом час за вирішенням виниклого спору. Наведені у позовній причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд не розцінює поважними.  

          За таких обставин суд вважає, що способом відновлення порушеного права позивачки                                є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням виплачених сум за період з 29 травня  2010 року по 29 листопада 2010 року .

         На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 17-18, 99 КАС України та керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, –

п о с т а н о в и в :

            Адміністративний позов задовольнити частково.  

            Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з  29 травня  2010 року по 29 листопада 2010 року .

            Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1    підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 29 травня  2010 року по 29 листопада 2010 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

            Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

             Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.

Головуюча:  підпис.

З оригіналом вірно.

Суддя: