РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Пономаренко А.В.
суддів Білоусової В.В., Дралла І.Г.
при секретарі Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу
за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи – Алуштинська міська рада АР Крим, Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільної будови,
зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Алуштинська міська рада АР Крим, виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим, Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, зобов’язання проведення перебудови конструкцій відповідно до проектної документації,
за позовом третьої особи Алуштинської міської ради АР Крим , виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим, приватне підприємство «Едельвейс» м. Алушти, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про знесення самовільно зведеного будівництва, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її міській раді в колишньому стану,
за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Алуштинськогоміського суду АР Крим від 23 лютого 2010 року, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 25 лютого 2010 року ,
встановила:
ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільної будови.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачами без будь-яких дозвільних документів проводиться реконструкція літньої кухні, сараю, розташованих навпроти квартири 13 по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, а також примикає до стіни житлового будинку 5 а, який належить ОСОБА_6 При реконструкції сараю відповідачі значно вийшли за межі раніше існуючого сараю, чим порушують права позивачів як власників суміжних квартир, перешкоджаючи користуватися нерухомим майном, прибудинковою територією.
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пред’явили зустрічний позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, зобов’язання проведення перебудови конструкцій відповідно до проектної документації.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачами за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 без будь-яких дозвільних документів самовільно зведені будівлі, конструкції та приміщення, які примикають до господарського приміщення та літньої кухні, розташованої за адресою квартира № 8 будинку АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_7 на праві власності. Будівництво здійснено відповідачами без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, з суттєвим порушенням будівельних норм і правил.
При реконструкції сараю відповідачі значно вийшли за межі раніше існуючого сараю, чим порушують права позивачів як власників суміжних квартир, перешкоджаючи користуватися нерухомим майном, прибудинковою територією.
Алуштинська міська рада АР Крим, виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її міській раді в колишньому стану
Вимоги мотивовані тим, що відповідачами без будь-яких дозвільних документів проводиться реконструкція господарської будівлі розміром 3 м * 3 м, розташованої навпроти квартири 13 по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, а також примикає до стіни житлового будинку 5 а, який належить ОСОБА_6 При реконструкції сараю відповідачі значно вийшли за межі раніше існуючого сараю. Внаслідок чого була самовільно зайнята земельна ділянка по вул. Леніна, 3, яка знаходиться у власності Алуштинської міської територіальної громади, яка заперечує проти знаходження на її землі споруди, оскільки її існування порушує права власника.
Під час розгляду справи відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 заявили клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи.
Клопотання мотивовано тим, що в адміністративному порядку (справа № 2-а-6-10) розглядається справа за позовом ОСОБА_7 про скасування постанови ДАБК № 222 від 05.02.2009 року, про скасування протоколу про адміністративне правопорушення та визнання діяльності незаконною, оскільки представник Алуштинської міської ради АР Крим на підтвердження своїх доводів посилається на зазначені постанову та протокол про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 29 ЗУ «про планування та забудову території».
Ухвалою Алуштинськогоміського суду АР Крим від 23 лютого 2010 року у задоволенні клопотання ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, що розглядається в адміністративному провадженні, - відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову зупинення провадження у справі, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 25 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи – Алуштинська міська рада АР Крим, Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом знесення самовільних споруд – літньої кухні розміром 7, 10 м * 2, 20 м, сараю розміром 3, 10 * 3, 20 м, розташовані між квартирою 13 будинку 3 по вулиці Леніна міста Алушти та житловим будинком 5-а по вулиці Леніна м. Алушти за рахунок відповідача – відмовлено.
Позовні вимоги Алуштинської міської ради АР Крим , виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим про знесення самовільних будов, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_7 знести самовільне зведене господарське приміщення за АДРЕСА_1 розміром 3, 10 м * 3, 40 м, розташоване між квартирою 13 будинку АДРЕСА_1 та житловим будинком 5-а по вулиці
Леніна м. Алушти та примикає до частини стіни домоволодіння 5-а по вул. Леніна м. Алушти, що належить ОСОБА_6
Зобов’язано ОСОБА_7 звільнити та повернути міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, на якій зведено самочинну господарську споруду розміром 3, 10 м * 3, 40 м по АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги Алуштинської міської Ради АР Крим, позовних вимог виконавчого комітету Алуштинської міської Ради АР Крим до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим, приватне підприємство «Едельвейс» м. Алушти, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про знесення самовільно зведених будов, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки – відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, прийняті Алуштинським міським судом 19 лютого 2009 року, 05 березня 2009 року та знято заборону на проведення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 будь –яких будівельних робіт по реконструкції сараю, розташованого між квартирою 13 будинку АДРЕСА_1 та житловим будинком 5-а по вулиці Леніна м. Алушти.
Додатковим рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 14 липня 2010 року доповнено рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 25 лютого 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір на користь держави 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду 37 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Алуштинська міська рада АР Крим, виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим, Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, споруд, приміщень, прибудов та зобов’язання проведення перебудови інших конструкцій, відповідно до проектної документації від 16.06.2009 року 9а.с. 173-175, том 1), уточнені позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Алуштинська міська рада АР Крим, виконавчий комітет Алуштинської міської ради АР Крим, Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю в АР Крим про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва виділено в окреме провадження та об’єднано з позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні права користування та розпорядження майном, що знаходиться у провадженні Алуштинського міського суду (справа 2-273-2010 року).
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на ухвалу про відмову в зупиненні провадження підлягає відхиленню, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору дарування від 16.01.1996 року ОСОБА_7 є власником 7/100 часток будинку АДРЕСА_1. На підставі зазначеного договору у її користування перейшло у літер А 2 поверх житлова № 8-2; в літер а2 поверх кухня № 8-1, в літер а 2 поверх коридор № 8-3, літня кухня Ж, сарай Е. (том 1 а.с. 42,43), 7/100 часток будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29 грудня 1992 року. На підставі зазначеного договору у користування перейшло: у літер А 2 поверх житлова 8-2, у літері а 2 поверх, кухня 8-1, у літері а 2 поверх коридор 8-3, літня кухня Ж, сарай Е.
Технічний паспорт, що було видано ОСОБА_7 свідчить про те, що будинок складається з літньої кухні 7,10 х 2,20 м; сараю 3,10 х 3,20 м та сараю 5,80 х 1,80 м (а.с. 44)
ОСОБА_5 є власником квартири 13 будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 15.03.1996 року (а.с. 22-23 том 1).
ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0212 га. за адресою АДРЕСА_2. Цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (том 3 а.с.71).
03 лютого 2009 року представниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 98 КУпАП, встановлено факт реконструкції ОСОБА_7 господарської споруди за адресою АДРЕСА_1 без отримання у встановленому порядку дозвільних документів. (а.с. 139 том 1). 05 лютого 2009 року ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 138 том 1). На підставі акту обміру об’єкту самочинного будівництва, який був складений інспекцією ДАБК 13 листопада 2009 року розмір самочинної споруди приблизно 16 кв.м. (а.с.101- 103 том 2).
На підставі ст. 376 ЦК України, згідно з якою нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо воно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Будь-якому будівництву повинна передувати наступна процедура: отримання дозволу на будівництво, що передбачено ч. 2 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992р., п.9 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997р., розробка проекту та його узгодження з відповідними службами.
Порядок затвердження проекту об’єкта архітектури визначається Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999р.
Як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій самовільно побудовано прибудова знаходиться у користуванні позивача Алуштинської міської Ради і ОСОБА_7 не виділялася для проведення забудови. Відповідач не має затвердженого проекту на проведення будівельних робіт.
Доводи ОСОБА_7 про те, що вона реконструювала раніше існуючу споруду у межах розмірів, які зареєстровані за технічним паспортом не знайшли свого підтвердження розглядом справи, є надуманими.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд,
здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Отже, відсутність у забудовника відомостей щодо виділення земельної ділянки, затвердженого проекту й дозволу на проведення будівельних робіт тягне за собою визнання такого будівництва самочинним.
Як слідує з ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач у справі є належним на підставі ст. 212 ЗК України, як користувач земельної ділянки та позов підлягає задоволенню, оскільки порушені його права як користувача земельної ділянки.
Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, оскільки вони не довели, як порушено їх право самовільною будовою ОСОБА_7 Позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження розглядом справи на підставі ст.ст. 57 - 60 ЦПК України. Посилання на те, що нібито ОСОБА_5 та ОСОБА_6 самочинно будують споруди, чим порушують права позивачів є непідтвердженими.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на ухвалу про відмову в зупиненні провадження підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ч. 1 п. 4 ст. 201 ЦПК України, передбачена можливість зупинення провадження у справі у випадку неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Відмовляючи у задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розгляд у порядку адміністративного судочинства справи за позовом ОСОБА_7 про скасування постанови ДАБК № 222 від 05.02.2009 року, про скасування протоколу про адміністративне правопорушення та визнання діяльності незаконною не є перешкодою для суду в розгляді зазначеної справи.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, оскільки факт може бути встановлений судом самостійно в рамках конкретної справи та за результатами розгляду справи оскаржений в передбаченому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на ухвалу підлягає відхиленню, оскільки вона постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. ст. 303, 304, 307, 309, 312, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України,
колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на ухвалу Алуштинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2010 року відхилити.
Ухвалу Алуштинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2010 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 25 лютого 2010 року та додаткове рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 14 липня 2010 року скасувати, ухвалити
по справі нове рішення, яким позовом третьої особи Алуштинської міської ради АР Крим , виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_7 знести самовільне зведене господарське приміщення за АДРЕСА_1, загальною площею 17 квадратних метрів.
Зобов’язати ОСОБА_7 звільнити та повернути міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, на якій зведено самочинну господарську споруду по АДРЕСА_1
У задоволенні позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити .
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: