РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

               Головуючого, судді:  Пономаренко А.В.

                                                    суддів:   Дралла І.Г., Білоусової В.В.

                 при  секретарі:   Бугайовій В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи відділ по справах дітей Сакської міської ради, відділ по справам дітей Чорноморської районної державної адміністрації, відділ опіки та піклування при Чорноморській районній державній адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини, встановлення часу зустрічі з дитиною, зобов’язання повернути дитину до навчального закладу, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 08 вересня 2010 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини, встановлення часу зустрічі з дитиною, зобов’язання повернути дитину до навчального закладу.

Позов мотивований тим, що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 18.02.2006 року шлюб між сторонами розірвано. В червні 2006 року відповідачка перевезла дитину у смт. Чорноморське до своїх батьків, хоча сама проживає в м. Сімферополі. Оскільки позивач постійно проживає в м. Саки, просить визначити час побачення з дочкою, надати йому можливість забирати дитину для спільного відпочинку з відвідуванням його місця проживання в період шкільних канікул, а також зобов’язати відповідачку перевести доньку до попередньої школи навчання у м. Сімферополі.  

Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 08 вересня 2010 року зазначений позов задоволено частково.  

Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце і час їхнього спілкування з дитиною шляхом надання йому можливості забирати дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вихідні дні останнього тижня місяця, тобто один раз на місяць, з 15 годин суботи і до 15 годин неділі, а також кожного другого дня наступних свят: Нового Року, Пасхи, Трійці, - на одну добу з 15 годин до 15 годин наступного дня, перші чотири зустрічі батька та дитини у м. Саки провести в присутності працівника відділу по справам дітей Сакської райдержадміністрації.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким визначити інший час участі позивача у вихованні дитини. ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення

про задоволення позову у повному обсязі. В апеляційних скаргах посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

 Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 17.12.1999 року по 22.12.2004 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони  зареєстровані її батьками.

З 2008 року дитина – ОСОБА_3 навчається у школі № 3 в смт. Чорноморське, проживає з матір’ю та батьками матері, що підтверджено відповідними довідками та не спростовано сторонами по справі.

Між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  існують неприязнені стосунки, наявні суперечки щодо  можливості зустрічей батька з дитиною.

При частковому задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що  права батька ОСОБА_1 на виховання дочки ОСОБА_5  порушені та встановив порядок його участі у вихованні дочки – шляхом надання можливості  забирати дитину  у вихідні  дні останнього  тижня місяця, тобто один раз на місяць з 15 годин суботи і до 15 годин неділі, а також кожного другого дня наступних свят: Нового Року, Пасхи, Трійці, - на одну добу з 15 годин до 15 годин наступного дня, перші чотири зустрічі батька та дитини у м. Саки провести в присутності працівника відділу по справам дітей Сакської райдержадміністрації.

Між тим, з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального  та процесуального права, а насамперед інтересам дитини.

Сімейним Кодексом передбачено  як обов’язок батьків по вихованню дітей, так і право батьків на виховання дітей.

На підставі ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; батьки мають право вибирати форми й методи виховання, за виключенням тих, які суперечать закону, моральним принципам.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України ( ст.52), Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. ( ст.ст. 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34  , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року.

На підставі ст. 153 СК України передбачено право батьків на спілкування з дітьми незалежно від того, де вони знаходяться. Спілкування з дітьми може бути як періодичним, так і систематичним, можливість сумісного відпочинку, відвідування дитини вдома, в школі, у дитячому закладі.

Статтею 8 Європейської Конвенції передбачено, що спілкування з дитиною може  залежати від її віку, стану здоров’я, поведінки батьків та інших суттєвих обставин.

У випадку перешкод в такому спілкуванні батьками останні можуть звертатися до органів опіки та піклування або до суду.

Щодо питання про виховання дитини, то воно вирішується батьками разом.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у його вихованні і має право на особисте спілкування з дитиною.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати проживаючому окремо батькові спілкуватися з дитиною і брати участь у вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь в її вихованні й мають право спілкування з дитиною, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.  

У матеріалах справи мається висновок органу опіки та піклування -  відділу по справам дітей Сакської міської Ради щодо  можливості  щомісячно забирати батьком  дитину з ночуванням в першу та четверту суботу  та неділю місяця, а також щорічно забирати дочку з ночовками  в період другої половини  осінніх, зимніх, весінніх та літніх канікул. (а.с.208)

З висновку Служби у справах дітей Чорноморської райдержадміністрації від 15 квітня 2010 року слідує доцільним та відповідаючим інтересам дитини участь батька ОСОБА_1 у вихованні  дитини  ОСОБА_5 (а.с.210)

До Апеляційного суду АР Крим відділом у справах дітей Сакської  міської Ради наданий висновок від 02 грудня 2010 року, яким вважається доцільним визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні  дочки  з урахуванням місця проживання дитини у смт. Чорноморське.

При розгляді справи суд першої інстанції, з урахуванням ст. 171 СК України, з’ясував думку   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пояснила, що вона має незручності та хвилювання щодо зустрічей з батьком, протягом тривалого часу не спілкувалася з ним  та не виїзжала з ним до м. Саки, не має бажання щодо зустрічі  та відвідування у м. Саки, міняти навчальний заклад не бажає.

Колегія суддів вважає, що при встановленні   способу участі батька у  вихованні дитини, міста та часу їх спілкування, суд не у повній міру врахував встановлені по справі обставини та вимоги закону.

На підставі ст. 159 ч. 2 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання  тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд  може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В силу ч. 1 та 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини  та її людської гідності.  Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

З урахуванням встановлених обставин по справі, колегія суддів приходить до висновку, що  ОСОБА_1 слід установити інше місце та час спілкування  з дитиною -  зустрічі 1 раз на тиждень у неділю з 10 до 15 години. Враховуючи взаємовідносини сторін, інтереси неповнолітньої дитини, колегія суддів прийшла до висновку про недоцільність проведення  зустрічей батьком з дочкою у присутності матері.

Вимоги щодо переведення дитини до іншого навчального закладу суперечать інтересам дитини та задоволені бути не можуть.

На підставі ст. 309  ЦПК України, підставою для скасування рішення  суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповно з’ясування обставин, що мають значення для справи.

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,                                                                                                  

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 08 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дочки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце і час їхнього спілкування з дитиною шляхом надання ОСОБА_1 можливості один раз на тиждень у неділю право зустрічі з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем її проживання – у смт. Чорноморське з 10 години до 15 години.  

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: