АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів : Костенка А.М., Ніколовї Б.Ю.,
при секретарі : Товкан І.І.,
з участю : представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача Гуменної О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2335 за апеляційною скаргою Полонської центральної районної лікарні імені Н.С. Говорун на рішення Полонського районного суду від 16 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до Полонської центральної районної лікарні імені Н.С. Говорун про визнання незаконними наказів головного лікаря та поновлення на роботі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що з 15 липня 1997 року працювала на посаді зубного лікаря у Полонській центральній районній лікарні імені Н.С. Говорун. 22 травня 2009 року адміністрація лікарні повідомила про те, що її посада підлягає скороченню, при цьому відповідних документів (попередження, наказу), надано не було. В подальшому, у зв'язку з скороченням її посади та всупереч своєму дійсному волевиявленню, вимушена була погодитись на переведення на посаду медичної сестри терапевтичного відділення. Однак, засумнівавшись у законності дій роботодавця, якими порушено її трудові права, 12 серпня 2009 року звернулась до відповідача з листом у якому повідомила про свою незгоду на переведення та поставила вимогу про забезпечення подальшої трудової діяльності на попередньому робочому місці. Проте, відповіді не отримала і 14 серпня 2009 року було винесено наказ № 179-к про її переведення. Не погоджуючись з переведенням на посаду, яка не відповідає її освітньо – кваліфікаційному рівню неодноразово зверталась до адміністрації з клопотаннями переглянути такі рішення, однак відповіді не отримала. Тому просила визнати незаконними та скасувати наказ відповідача № 38 від 22 травня 2009 року в частині її скорочення як лікаря-стоматолога та наказ № 179-к від 14 серпня 2009 року про переведення її на посаду медичної сестри і поновлення на роботі на попередній посаді зубного лікаря.
Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати незаконними і скасувати наказ № 241-к від 20 жовтня 2009 року про її звільнення, поновити ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Горщар А.Г. Справа № 22ц-2335
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 51, 52
строк на оскарження наказу № 9-к від 2 березня 1998 року, визнати незаконним та скасувати
наказ № 9-к від 2 березня 1998 року про її переведення.
Рішенням Полонського районного суду від 16 квітня 2010 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду. Визнано незаконними та скасовано накази головного лікаря Полонської центральної районної лікарні : № 9-к від 2 березня 1998 року про переведення зубного лікаря ОСОБА_6 на 0,75 ставки лікаря стоматолога-терапевта; № 179-к від 14 серпня 2009 року про переведення ОСОБА_4 з посади лікаря-стоматолога-терапевта на посаду сестри медичної палатної терапевтичного відділення; № 241-к від 20 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини. Поновлено ОСОБА_4 на посаді зубного лікаря Полонської центральної районної лікарні. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Полонської центральної районної лікарні на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Допущено негайне виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді зубного лікаря.
В апеляційній скарзі Полонська центральна районна лікарня імені Н.С. просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не дав належної оцінки доказам, наданим відповідачем, поясненням сторін, показанням свідків. Суд безпідставно прийшов до висновку про поновлення строку звернення до суду. Також суд не взяв до уваги пояснення відповідача про те, що відсутність заяви ОСОБА_4 про її переведення пояснюється тим, що такі заяви зберігаються лише певну кількість років. Вказує, що переведення позивачки здійснено з метою виконання наказів МОЗ України та листа УОЗ Хмельницької ОДА відповідно до яких затверджені кваліфікаційні характеристики лікарів-стоматологів та зубних лікарів, за якими заборонено надавати ряд маніпуляційних та лікувальних втручань зубним лікарям. А зазначені посади не можуть вводитись до штатного розпису замість посад стоматологів. При цьому, вказує, що при проведенні вивільнення ОСОБА_4 було дотримано законодавчо встановлений порядок передбачений ст.ст. 43, 49-2 КЗпП України. Крім того, оскільки позивачка фактично з 21 серпня по 30 вересня 2009 року була відсутня на роботі за нез'ясованих обставин, жодних пояснень з цього питання не надала, її підставно звільнено за прогул без поважних причин. Суд неправомірно взяв до уваги пояснення позивачки про вагітність при звільненні і не взяв до уваги показання свідків та протокол профспілкового комітету про те, що ОСОБА_4 ніякої інформації про вагітність не надала, що, однак, зобов'язана була зробити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог зі слідуючих підстав.
У відповідності до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ст. 40, ч.1, п.1, ст. 49-2 КЗпП України безстроковий трудовий договір з працівником може бути розірваний з ініціативи власника у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до „Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників” посади лікаря-стоматолога та лікаря зубного не ідентичні, містять різні кваліфікаційні вимоги та характеристики.
Зокрема, посаду лікаря-стоматолога вправі обіймати спеціаліст (магістр) з повною вищою медичною освітою за напрямом підготовки „медицина”, спеціальністю „Стоматологія”, який пройшов практичну підготовку в інтернатурі та на курсах підвищення спеціалізації.
Лікар-стоматолог надає широкий спектр медичних стоматологічних послуг та надає медичну допомогу (проводить діагностику та стоматологічне лікування сучасними методами із застосуванням сучасних методик, надає невідкладну стоматологічну допомогу при гострих запальних процесах, травматичних пошкодженнях, кровотечах, допомогу при анафілактичному шоці, гострій серцевій та дихальній недостатності та інше).
Лікар зубний за кваліфікаційними вимогами повинен мати неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) за напрямом роботи „Медицина”, спеціальністю „Стоматологія”.
Однак, лікар зубний лише проводить первинне обстеження ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки, визначає необхідність спеціальних методів дослідження, проводить діагностику та надає першу медичну допомогу при невідкладних станах, надає набагато вужчий спектр стоматологічних послуг, ніж лікар-стоматолог та володіє меншими знаннями.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів” розглядаючи трудові спори, пов”язані зі звільненням працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов”язані з”ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності штату, та чи дотримано відповідачем вимоги трудового законодавства та гарантії прав працівників при їх вивільненні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 1998 року на підставі наказу головного лікаря Полонської центральної районної лікарні № 9 від 2 березня 1998 року працювала на посаді лікаря-стоматолога Полонської центральної районної лікарні з неповною вищою освітою з освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» після закінчення Шепетівського медичного училища.
На підставі наказу Міністерства охорони здоров”я України № 33 від 23.02.2000 року „Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров”я” наказом № 38 від 22 травня 2009 року головного лікаря Полонської ЦРЛ в межах наданих йому повноважень скорочено дві посади лікарів-стоматологів стоматологічного відділення районної лікарні, які займали фахівці з неповною вищою (середньою спеціальною) освітою.
22 травня та 24 липня 2009 року ОСОБА_4 попереджена адміністрацією лікарні про наступне вивільнення та ознайомлена з наказами, їй запропоновано посаду медичної сестри лікарні - фахівця з неповною вищою (середньою спеціальною) освітою.
За згодою ОСОБА_4 її переведено на роботу на зазначену посаду. Даний перевід ОСОБА_4 також погоджений з профспілковим комітетом лікарні.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: попередженням про наступне вивільнення з підписом ОСОБА_4, наказом головного лікаря Полонської ЦРЛ від 24 липня 2009 року, актом про ознайомлення з наказом, в якому ОСОБА_4 погодилась з переведенням, поданням адміністрації лікарні до профкому лікарні та рішенням профкому про дачу згоди на вивільнення працівників, витягами зі штатного розпису лікарні на час прийняття рішення про зміни в організації праці лікарні та після таких змін, іншими доказами.
Зазначеними доказами підтверджується факт змін в організації виробництва і праці в Полонській ЦРЛ, скорочення штату лікарні та належного дотримання чинного трудового законодавства при вивільнення ОСОБА_4 із займаної посади лікаря-стоматолога (прийняття рішення про зміни в організації виробництва та праці зі скороченням штату працівників зі згоди профкому, завчасне за два місяці попередження позивачки про наступне вивільнення, згода профкому на переведення на посаду медичної сестри, надання їй роботи на посаді медичної сестри).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 2 березня 1998 року була переведена на посаду лікаря-стоматолога 0,75 ставки. Твердження позивачки, що їй не було відомо про вищевказаний наказ, переведення на посаду лікаря-стоматолога було здійснено без її згоди, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка тривалий час більше одинадцяти років працювала на посаді лікаря-стоматолога, отримувала відповідну заробітну плату, надавала як лікар-стоматолог більш широкий спектр медичних стоматологічних послуг та медичну допомогу, ніж зубний лікар, що свідчить про те, що ОСОБА_4 знала на якій посаді вона працює і які обов’язки виконує. При цьому, протягом одинадцяти років вищевказаний наказ про переведення вона не оскаржувала. Інших поважних причин з яких позивач не могла оскаржити даний наказ вона суду не навела.
При таких обставинах суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що переведення позивачки на посаду лікаря-стоматолога було здійснено без її згоди та відома і поновив ОСОБА_4 строк звернення до суду за його пропуску з поважних причин, а тому в позові ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу головного лікаря Полонської центральної районної лікарні № 9 від 2 березня 1998 року про її переведення на посаду лікаря-стоматолога слід відмовити на підставі п. 4 ст. 267 за пропуском строку позовної давності ЦК України.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними та скасуванню наказів головного лікаря Полонської центральної районної лікарні № 9-к від 2 березня 1998 року про переведення зубного лікаря ОСОБА_6 на 0,75 ставки лікаря-стоматолога-терапевта; № 179-к від 14 серпня 2009 року про переведення ОСОБА_4 з посади лікаря-стоматолога-терапевта на посаду сестри медичної палатної терапевтичного відділення не є законним і обгрунтованим, висновки суду не відповідають встановленим обставинам і рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
З тих же підстав слід відмовити в позові ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу головного лікаря Полонської центральної районної лікарні № 38 від 22 травня 2009 року про скорочення посад лікарів-стоматологів, які займають фахівці із середньою освітою.
В той же час відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого органу не допускаються, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Наказом головного лікаря Полонської центральної районної лікарні № 241-к від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_7 була звільнена з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, однак як вбачається з довідки Полонської центральної районної лікарні № 36 від 20 січня 2010 року ОСОБА_4 на час останнього звернення 21 грудня 2009 року в жіночу консультації була в стані вагітності строком 22 тижні, тобто станом на 20 жовтня 2009 року на момент звільнення позивач була вагітною строком біля чотирьох місяців.
Таким чином, під час звільнення ОСОБА_4 з роботи відповідач порушив вимоги трудового законодавства щодо гарантій звільнення з роботи вагітних жінок.
Посилання апелянта, на те, що адміністрації лікарні не було відомо про вагітність позивача на день звільнення, суд відхиляє, оскільки з приводу вагітності ОСОБА_4 перебувала на обліку саме в Полонській центральній районній лікарні.
В зв’язку з цим колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання незаконним і скасування наказу головного лікаря Полонської центральної районної лікарні № 241-к від 20 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновлення її на роботі підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими і їх слід відхилити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Полонської центральної районної лікарні імені Н.С. Говорун задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду від 16 квітня 2010 року скасувати і постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Полонської центральної районної лікарні імені ОСОБА_3 № 241-к від 20 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_4. з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини.
Поновити ОСОБА_4 на посаді сестри медичної палати терапевтичного відділення Полонської центральної районної лікарні імені Н.С. Говорун.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Полонської центральної районної лікарні імені Н.С. Говорун на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Верховного суду України.
Головуючий:
Судді: