АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів: Костенка А.М., Заїки В.М.,
при секретарі : Товкан І.І.,
з участю : представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц-4487 за апеляційною скаргою ОСОБА_3, її представника ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом, вказувала. що є засновником приватного підприємства "Імператор-2", а її син ОСОБА_2 - директором цього підприємства. 16 липня 2008 року між ПП "Імператор-2" (покупцем) та ТОВ "Подільський прилад" (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого відбувся продаж нежитлового приміщення (ливарного цеху) на умовах часткового відстрочення платежів. Відповідно до п. 3 цього договору продаж ливарного цеху здійснено за 330893 грн., з яких 66000 грн. покупець сплатив представнику продавця ОСОБА_4 до оформлення цього договору, решту в сумі 264 893 грн. покупець зобов'язувався сплатити представнику продавця в строк до 30 березня 2009 року. Перед підписанням договору позивачка та її син ОСОБА_2 зустрічались з ОСОБА_4 який повідомив, що є фактичним власником (головним акціонером) товариства, і тому вирішує всі питання щодо продажу майна, в тому числі ливарного цеху. Фактичну ціну продажу об'єкту нерухомості встановив ОСОБА_4 у розмірі 1 225 000 грн. Перед підписанням договору позивачка особисто передала відповідачу 238 000 грн., решти суми не було, а тому ОСОБА_4 вимагав написати розписку, що вона нібито позичила у нього кошти в сумі 715 000 грн. та зобов'язувалась йому їх повернути до 30 березня 2009 року. При цьому, ніяких сумнівів у повноваженнях відповідача в якості фактичного власника приміщення тоді не виникало, тому кошти (238 000 грн.) в якості розрахунків за об'єкт нерухомості передали особисто ОСОБА_4, а вона написала під диктовку останнього розписку про те, що нібито позичила у нього 715 000 грн., хоча насправді грошові кошти їй не передавались. Стверджує, що ця розписка не є договором позики і була написана внаслідок введення її ОСОБА_4 в оману, оскільки вважала його справжнім власником нерухомого майна. Тому просила суд визнати недійсним фіктивний правочин від 16 липня 2008 року щодо позики ОСОБА_3 715000 грн. у ОСОБА_4
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Піндрак О.О. Справа № 22ц- 4487
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 27
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2010 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, її представник ОСОБА_1 вважають вказане рішення суду незаконним, просять його скасувати, ухвалити нове, яким повністю задоволити позовні вимоги, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленим, невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, зазначають, що обставини при яких склалась розписка, і чи відповідає вона дійсності та внутрішньому волевиявленню сторін, мають значення для вирішення спору, однак, суд, вирішуючи спір, не взяв до уваги фактичні обставини, які спонукали позивачку написати розписку. Вказують, що саме в наслідок обману зі сторони відповідача, щодо повноважень та мотивів написання розписки, позивачка написала фіктивну (неправдиву) розписку, яка не може бути визнана допустимим доказом фактичного отримання коштів від ОСОБА_4 Тому, через відсутність спрямування на реальне настання правових наслідків правочин має бути визнаний недійсним (фіктивним).
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Згідно ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Встановлено, що 16 липня 2008 року, в м. Кам’янець-Подільський ОСОБА_3 власноручно написала розписку про те, що вона позичила у відповідача ОСОБА_4 715 000 грн., які зобов`язувалась повернути до 30 березня 2009 року, вказаний факт позивачка не заперечувала.
Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання договору позики недійсним позивач посилалась на те, що ніяких грошей в ОСОБА_4 не позичала, а розписка про позику є фіктивною і була нею написана з метою послідуючого розрахунку з відповідачем на вказану суму згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в ТОВ «Подільський прилад».
Між тим беззаперечних доказів в підтвердження цього позивач до суду не надала.
Не знайдені такі докази і судом.
Як вбачається з договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 липня 2008 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський прилад» в особі директора ОСОБА_6 продало, а приватне підприємство «Імператор-2» в особі директора ОСОБА_2 купило ливарний цех за 330 893 грн.
Будь-яких даних, що даний договір купівлі-продажу якимось чином пов’язаний з фактом написання розписки судом не встановлено. Не надані такі дані і позивачем. Крім того, як видно з договору купівлі-продажу, його сума складає 330893 грн., а в розписці зазначений факт отримання позики на суму 715 000 грн. Також відсутні в справі і дані про причетність відповідача ОСОБА_4 до ТОВ «Подільський прилад» як його засновника, керівника чи акціонера або те, що він діяв як представник даної установи при укладенні певних угод з ПП «Імператор-2».
Доводи апелянта, що свідком подій, та може підтвердити фіктивність розписки про позику грошей ОСОБА_3 і фіктивність договору позики є її син ОСОБА_2, відповідно до ст. 1051 ЦК України слід відхилити, оскільки останній є зацікавленою особою, а його покази нічим не підтверджуються та суперечать встановленим обставинам справи.
За таких підстав колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачка ОСОБА_3 не довела факт, що грошові кошти або речі насправді не були одержані нею від позикодавця, а договір позики був фіктивним, спрямованим на відсутність реального настання правових наслідків .
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, її представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Верховного суду України.
Головуючий: Судді: