АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010  року                                                                                            м. Хмельницький

          Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

         Апеляційного суду Хмельницької області

                                          в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,

           суддів :  Костенка А.М., Заїки В.М.,

           при секретарі : Товкан І.І.,

                                         за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

                                 представника відповідача – ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-4694 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від               13 липня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_4 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Хмельницької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін до кредитного договору.

          Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,  

в с т а н о в и л а :

           ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, вказував, що 13 травня 2005 року  між ним та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі  заступника керуючого Хмельницькою обласною філією  ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 880/81-622-4, за умовами якого  отримав кредит у розмірі 83000 грн., строком до 6 травня 2020 року зі сплатою 18 % річних за перший рік. Згідно договору подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду згідно  з умовами п. 2.6. цього договору та встановленим порядком погашення основної суми заборгованості. Також 13 травня 2005 року відповідно до вказаного договору кредиту між сторонами було укладено договір поруки № 880/390-ПФО 144 від 13 травня 2005 року. При цьому, 19 серпня 2009 року отримав лист кредитора, яким йому повідомлено про підвищення процентної ставки за вказаним договором кредиту до 20 % річних з 31 липня 2008 року. В подальшому 2 вересня 2008 року між ним та банком укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту № 880/81-622-4 року, згідно якої сторони домовились підвищити проценту ставку за кредитом та встановити її у розмірі 20% річних, також укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поруки № 880/390-ПФО 144. Позивач, вказуючи, що банк порушив встановлений порядок повідомлення про зміну відсоткової ставки та вважаючи дії відповідача незаконними, такими, що суперечать чинному законодавству, просив суд визнати недійсними додаткову угоду №1 від 2 вересня 2008 року про внесення змін до договору кредиту № 880/81-622-4 від 13 травня 2005 року та _______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Приступа Д.І.                                          Справа № 22ц-4694

Доповідач – Костенко А.М.                                               Категорія № 27

додаткову угоду №1 про внесення змін до договору поруки № 880/390-ПФО 144 від 13 травня 2005 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 2 вересня 2008 року про внесення змін до договору кредиту № 880/81-622-4 від 13 травня 2005 року.

            Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати  вказане рішення суду, ухвалити нове, яким задоволити позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що його належним чином, у відповідності до п. 4            ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", не було повідомлено про зміну відсоткової ставки. Судом також не досліджені обставини, які стали причиною підвищення процентної ставки за договором кредиту. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, те, що оскаржувана додаткова угода була укладена у зв'язку із безвихідним становищем та на вкрай невигідних умовах для позивача, що відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" може бути підставою для визнання правочину недійсним. Також зазначає, що відповідач ініціював зміну відсоткової ставки не з моменту зміни облікової ставки НБУ (30 квітня 2008 року), а з 31 серпня 2008 року та на розмір, що не відповідає зміні облікової ставки НБУ, в зв'язку з чим ним не були дотримано вимог чинного законодавства. Крім того, вказує, що відповідачем грубо порушені умови договору кредиту щодо строків перегляду та підписання додаткової угоди про новий розмір процентної ставки, зокрема,  за умовами договору, розмір ставки переглядається не пізніше 13 травня кожного року користування кредитом.

          Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

           Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

           Встановлено, що 13 травня 2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 880/81-622-4, за яким банк надав позивачу кредит на придбання нерухомого майна в сумі 83 000 грн. строком на п’ятнадцять років зі сплатою 18% річних за перший рік та подальшою зміною розміру процентів за користування кредитом (п.п. 1.1., 1.1.1., 1.2). За цим договором             ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання повернути кредит до 6 травня 2020 року шляхом внесення щомісячних платежів в сумі 461 грн. 31 коп.  Розмір процентної ставки переглядається Сторонами договору один раз на рік не пізніше 13 травня кожного року користування Кредитом, про що укладається відповідна Додаткова угода між Кредитором та Позичальником. Позичальник повинен з’явитись до Кредитора не пізніше, ніж за три робочі дні до відповідної дати з метою підписання Додаткової угоди, в якій визначено новий розмір процентної ставки за користування кредитом на наступний рік.  У разі, якщо Позичальник не з’являється для укладення Додаткової угоди  щодо визначення розміру ставки за користування Кредитом на наступний рік, або сторони не можуть дійти згоди щодо розміру процентної ставки, або не була отримана письмова згода Поручителя на збільшення процентної ставки, Позичальник зобов’язаний протягом п’яти робочих днів повернути Кредитору існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції, у повному обсязі. (п.п. 2.6, 2.6.2., 2.6.3).

    В цей же день, 13 травня 2005 року, між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на забезпечення вищевказаного кредитного договору  укладено договір поруки.

    Відповідно повідомлення  акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» від 1 серпня 2008 року на адресу ОСОБА_4 в зв’язку з підвищенням облікової ставки Банк Банку України, зростання грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку України, Банк підвищує процентну ставку за кредитним договором до 20% річних та просить підписати додаткову угоду до Договору кредиту про збільшення процентної ставки.

2 вересня 2009 року між  акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 880/81-622-4, відповідно якої з 31 липня 2008 року за користування кредитом по даному договору встановлюється процентна ставка на 20 % річних. Ця Угода набирає чинності з моменту підписання Сторонами та є невід’ємною складовою  частиною Договору.

Відповідно до ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з ст.ст. 651, 653-654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання здоговору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п.п. 4, 5 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Банк банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Позивач погодився укласти кредитний договір на умовах, визначених у ньому, у тому числі на умовах можливості зміни процентної ставки за договором та порядку такої зміни, визначених договором. Як вбачається з матеріалів справи, позивач був повідомлений про всі умови кредиту, про що свідчить підпис в кредитному договорі.

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Однак, будь - яких доказів того, що кредитний договір № 880/81-622-4 від 13 травня 2008 року та додаткова угода № 1 до нього від 2 вересня 2008 року є такими, що укладені позивачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, позивач не представив. В разі коли ті чи інші умови не влаштовували позивача, він не позбавлений був можливості відмовитись від укладення таких угод. До того ж, вказана позивачем обставина – загроза втратити житло у випадку не укладення додаткової угоди через дострокове погашення кредиту не являється тяжкою обставиною, що примушувало його – позивача укладати угоду на умовах, які його не влаштовували. Сам позивач обрав вид кредитного договору та банк, з яким уклав такий кредитний договір. При цьому, у випадку непідписання позивачем даної додаткової угоди банк був позбавлений можливості вимагати дострокового розірвання кредитного договору на виконання вимог п. 2.6.3 кредитного договору, оскільки такі дії банку суперечили б умовам договору та могли бути оскаржені в судовому порядку.  

Таким чином, мова йде про свідомі фінансові ризики обох договірних сторін, тому волевиявлення учасників, у тому числі й ОСОБА_4, у правочині, спрямованому на реальне настання правових наслідків, було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Крім того, після підписання додаткової угоди позивач більше року виконував її умови, фактично погодився з нею і лише в листопаді 2009 року звернувся до суду з визнанням цієї угоди недійсною.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що позивач не був у встановлені в законі строки повідомлений про зміну процентної ставки по кредитному договорі є безпідставними, оскільки повідомлення  відповідача на адресу позивача про підняття процентної ставки з 31 липня 2008 року було направлено 1 серпня 2008 року тобто, він був повідомлений про зміну процентної ставки у встановлений законом 7-ми денний строк.

Слід також відхилити і доводи апеляційної скарги щодо порушення умов основного договору при укладенні додаткової угоди пізніше 13 травня поточного року, оскільки за умовами основного договору процентна ставка змінюється один раз на рік, що і було дотримано в даному випадку. При цьому, як вказано вище, волевиявлення самого позивача було вільним, а сторони діяли в у відповідності до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України.

Що стосується доводів апеляційної скарги  про підняття процентної ставки по кредитному договору з підстав не передбачених в кредитному договору та в розмірі, що перевищує, встановлену Банк Банком України облікову ставку, то дані доводи є безпідставними.

Як вбачається з кредитного договору, в ньому взагалі не зазначені підстави зміни процентної ставки, а відповідно матеріалів справи Банк України в квітні 2008 року збільшив облікову ставку з 10 до 12 відсотків, тобто на 2 %. Таким же чином і була здійснена зміна процентної ставки по кредитного договору з 18 до 20 %. Твердження апелянта про збільшення відсотків з 16, 5 до 20% на 3,5 внаслідок укладення між сторонами  25 травня  2007 року додаткової угоди про зміну процентної ставки з 18 до 16,5 %   не знайшло свого підтвердження, так як в матеріалах справи така угода відсутня і позивачем до суду першої інстанції не надавалась.  

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

           Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307,  308, 315,  319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а  :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.  

            Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 липня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Верховного суду України.  

             Головуючий:                                      Судді: