Справа 2 -1717|10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Діденко О.П.
при секретарях Шадурі І.Ю., Загуменній В.М., Козир Г.В.,
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6, про розірвання договору найму житлового приміщення, про виселення та про стягнення оплати за комунальні послуги,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2005 року вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. У будинку разом із нею на підставі усного договору найму зареєстровані та мешкають її мати ОСОБА_6, сестра ОСОБА_4 та чоловік сестри ОСОБА_5, а крім того, у 2007 році без її дозволу та реєстрації вселився син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – ОСОБА_7 Відповідачі зайняли дві житлові кімнати площею 9,7 кв.м. і 12,3 кв.м., а також користуються кімнатою площею 20 кв.м., кухнею, ванною кімнатою, туалетом, коридором, льохом і всіма надвірними господарськими спорудами. Вона вимушена користуватися лише кімнатою площею 11,3 кв.м., а її мати - прохідною кімнатою 7,9 кв.м. Відповідачі перешкоджають їй користуватися іншими приміщеннями будинку, через що вона змушена готувати собі їжу у своїй кімнаті на електричній плитці.
Крім того, вона повністю сплачує за спожиту електроенергію, газо- й водопостачання, каналізацію та кабельне телебачення і ці витрати відповідачі компенсувати їй відмовилися.
У зв»язку з неправомірними діями відповідачів вона 22 грудня 2008 року направила їм письмове попередження з вимогою про виселення з будинку через три місяці, тобто з 01 квітня 2009 року, та оплату комунальних послуг.
Оскільки відповідачі, до числа яких входив і ОСОБА_7, відмовилися виселитися й компенсувати понесені нею витрати на оплату комунальних послуг, а будинок їй необхідний для власного проживання, то ОСОБА_3 просила розірвати укладений з відповідачами усний договір найму будинку, виселити їх із цього будинку без надання іншого житла, зі скасуванням реєстрації відповідачів у будинку, а також стягнути з відповідачів на її користь 501 грн.95 коп. сплачених нею за комунальні послуги в період з 01 січня до 01 квітня 2009 року.
В подальшому ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_7 відмовилась. Ухвалою суду від 19 листопада 2010 року відмова від позову прийнята судом і провадження у справі в даній частині закрито. У зв»язку з зазначеним розмір позовних вимог у частині стягнення витрат по оплаті за спожитий природний газ зменшено з 501 грн.95 коп. до 334 грн.63 коп.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали.
Представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що відповідачі вселилися в будинок за згодою позивачки на підставі усного безоплатного договору житлового найму, вважає, що дана обставина встановлена рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року (справа № 22ц-2197/2008) і доказуванню не підлягає, що позивач з відповідачами не є однією сім»єю і ніколи нею не були, оскільки не мали спільного бюджету, а підставами для розірвання зазначеного договору найму та виселення відповідачів є те, що будинок необхідний позивачці для власного користування, відносини з відповідачами неприязні і позивачка не може з ними жити в одному будинку, що відповідачі повністю зайняли як будинок, так і приміщення господарського призначення, а позивачка користується лише однією кімнатою площею 11,3 кв.м., де й готує їжу, а овочі зберігає у сусідів, в яких також і готує на зиму консервовані овочі та фрукти. Також відповідачі ображають її і на письмове попередження про виселення не реагують. Стягнення витрат по оплаті за спожитий природний газ обґрунтували там, що відповідачі ним користувалися.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнала частково – згодна компенсувати позивачці витрати по оплаті за спожитий природний газ, пояснивши, що оплата не проводилася тому, що позивачка не давала їм з чоловіком книжки для оплати, а в іншій частині позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити та пояснила, що вони з чоловіком та сином проживали в Ѕ частині житлового будинку по АДРЕСА_2, право власності на який було зареєстровано за сином, а сестра ОСОБА_3 жила в м.Іллічівську одна, дітей у неї немає, і, посилаючись на вік, стала наполягати, щоб вони з чоловіком забрали її до себе, щоб жити однією сім»єю, та щоб купили будинок за її житло, яке в м.Іллічівську, на що вони погодились і в травні 2005 року перевезли ОСОБА_3 з усіма її речами в м.Ніжин, де разом, однією сім»єю до жовтня 2005 року жили в цій же Ѕ частині будинку по АДРЕСА_2. Житло шукали разом з ОСОБА_3, але так як ОСОБА_3 переживала, що в разі, якщо вони з чоловіком повмирають раніше за ОСОБА_3, то щоб їхні діти не залишили її без житла, тобто, щоб убезпечити себе, просила, щоб право власності на будинок, який вони вирішили купити, було оформлено на неї. Оскільки стосунки були нормальні, то вони погодились, будинок було куплено за гроші, виручені від продажу житла ОСОБА_3 в м.Іллічівську, а їхніх з чоловіком коштів було витрачено лише 200 доларів США, як завдаток за будинок, а ремонтні роботи вирішили зробити, витративши частину грошей, виручених від продажу Ѕ частини будинку по АДРЕСА_2, та використавши кошти, виручені від продажу матір»ю будинку у селі та від продажу матір»ю автомобіля, який залишився після смерті батька. У спірний будинок переселились разом з позивачкою у жовтні 2005 року, а в грудні 2005 року перевезли в будинок і їх з позивачкою матір ОСОБА_6 У 2006 році спільними їх з чоловіком та позивачки ОСОБА_3 силами, тобто сім»єю, але на вище зазначені кошти було побудовано сарай, у будинок підведена вода, обладнана каналізація, в будинку зроблені перегородки, обладнані ванна кімната,туалет, та виконанні інші більш дрібні ремонтні роботи. Відразу після вселення в будинок позивачка ОСОБА_3 добровільно зайняла кімнату площею 11,3 кв.м., а вони зайняли інші кімнати, і в кожного з них у кімнатах знаходяться їх особисті речі та меблі для особистого використання, а у великій кімнаті – спільні меблі для користування всієї сім»ї, в тому числі і для позивачки. У будинок були перевезені речі як з м.Іллічівська, так і з частини будинку по АДРЕСА_2, в тому числі і два холодильники: їх та позивачки, якими вони спільно користувались, так як один був більший і в нього ставили кастрюлі, а в інший менший - інші продукти харчування, та іншими речами. Мати також віддавала їм свою пенсію, тобто, жили однією сім»єю і бюджет з позивачкою був спільний. Стосунки з позивачкою погіршилися у 2008 році, кола вона почала з ними судитися, тому з зазначеного часу в них бюджет окремий. Ніяких перешкод у проживання позивачці вони не чинили і не чинять, пересування по всій площі будинку є вільним, ніде в міжкімнатних дверях немає замків, а чому позивачка готує їжу в своїй кімнаті – їм невідомо, що іншого житла в них немає і якби не було домовленості жити однією сім»єю, то вони б не продавали Ѕ частину будинку по АДРЕСА_2, де жили до вселення у спірний будинок.
Відповідач ОСОБА_5 підтримав пояснення відповідачки ОСОБА_4, яке підтримав і їх представник адвокат ОСОБА_2
Від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6 надійшла письмова заява, в якій вона просила у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи тим, що він не відповідає фактичним обставинам, і справу просила розглянути в її відсутність (а.с.212-213).
В судовому засіданні у третьої особи ОСОБА_6 було з»ясовано, що дану заву вона писала добровільно, без примусу з боку когось із сторін, тому суд, приймаючи до уваги думку сторін та їх представників, вік та стан здоров»я третьої особи визнав можливим продовжити розгляд справи у її відсутність.
Свідок ОСОБА_8 дала показання, що вона є сусідкою сторін, але в будинку в них ніколи не була, а зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що в неї з відповідачами бюджет різний, їдять вони окремо, що протягом останніх трьох років ОСОБА_3 влітку в неї робить заготовки на зиму, пере, в її льосі зберігає картоплю та буряк, за її кошти та на її прохання вона купує для ОСОБА_3 ліки та продукти харчування.
Свідок ОСОБА_9 дала показання, що будинок АДРЕСА_1, коли вона його продавала, приходили дивитися позивачка ОСОБА_3 з відповідачкою ОСОБА_4, а завдаток 200 доларів США приносив відповідач ОСОБА_5, а решту грошей за будинок віддавала ОСОБА_3 під час оформлення договору купівлі-продажу. А через рік ОСОБА_3 їй скаржилась, що відповідачі забороняють їй користуватися всім будинком, що не платять комунальні послуги, що у 2007 році вона була у ОСОБА_3 та бачила, як остання готувала їжу у своїй кімнаті.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, приймаючи до уваги думку третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.
В рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року по справі № 22ц-2197/2008 року (а.с.32-33), на яке посилалась представник позивачки, зазначено, що з наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що фактично між сторонами існують цивільно-правові договірні житлові правовідносини, які витікають з того, що позивачка своїм волевиявленням надала відповідачам дозвіл на проживання та реєстрацію у належному їй будинку без визначення чи обмеження строку їх проживання та без визначення оплати за проживання, і зроблено висновок, що між сторонами існує усний безоплатний договір житлового найму, і на відносини між сторонами розповсюджується дія ст.168 ЖК України.
Але в Ухвалі Верховного Суду України від 18 серпня 2010 року по даній справі (а.с.163-164) зазначено, що місцевий суд у порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України неповністю визначився з характером спірних правовідносин; не взяв до уваги, що договір найму житла відповідно до закону ґрунтується на платній основі; не вирішив питання чи відповідав вимогам закону укладений між сторонами усний, безоплатний (як зазначено судом) договір найму та чи підлягало захисту за таким договором право відповідачів на подальше проживання в будинку позивачки після завчасного попередження нею про їхнє наступне виселення
З»ясування зазначених обставин для суду першої інстанції під час розгляду даної справи є обов»язковим для виконання.
Дійсно, відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 2005 року позивачка ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані в будинку з дозволу його власника, оскільки інший порядок реєстрації у належному особі на праві власності будинку не передбачено. Але докази про те, в якості кого: членів сім»ї чи згідно договору найму, хоч і в усній формі, давала дозвіл позивачка ОСОБА_3 на реєстрацію відповідачів у будинку, сторонами не надані.
Відповідно до ст.156ч.1 ЖК України члени сім»ї власника будинку, які разом з ним проживають, користуються житловим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про користування, а відповідно до ч.4 цієї ж статті до членів сім»ї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України, у якій зазначено, що членами сім»ї крім одного з подружжя, дітей і батьків, може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, тобто, зазначене правило розповсюджується і на власника житлового будинку.
Позивачкою ОСОБА_3 не спростовано, а навпаки підтверджено пояснення відповідачки ОСОБА_4 стосовно зазначеного нею обсягу будівельних та ремонтних робіт у будинку, виконаних після укладення договору купівлі-продажу, як і не спростовано нею пояснення відповідачки щодо того, що ці роботи виконувалися спільними силами позивачки та відповідачів, в інтересах всієї сім»ї, хоч і не на кошти власника будинку. Зазначене не є підставою для набуття відповідачами права власності на цей будинок, лише дає підстави у разі виселення відповідачів вимагати відшкодування вартості виконаних ремонтних робіт при доведеності їх розміру належними доказами. Але встановлена обставина є однією з підстав прийти до висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселилися в будинок і проживали в ньому, як члени сім»ї власника будинку ОСОБА_3
Далі, позивачка ОСОБА_3 назвала точну дату переїзду в м.Ніжин - 25 травня 2005 року, тобто, майже за два місяці до придбання нею будинку, і при цьому не заперечувала проти пояснення відповідачки ОСОБА_4 з приводу того, що до придбання будинку ОСОБА_3 жила у сім»ї відповідачів по АДРЕСА_2, куди були перевезені з м.Іллічівська і її речі, які потім були перевезені у придбаний будинок разом з речами відповідачів, як і не заперечувала проти пояснення відповідачки з приводу того, що вони підбирали будинок разом, а завдаток за будинок вносив відповідач ОСОБА_5, що підтвердила і свідок ОСОБА_9, та що в будинок також вселилися позивачка та відповідачі разом, куди перевезли і речі позивачки та відповідачів. Позивачкою також не спростовано жодними доказами пояснення відповідачки щодо виникнення саме у позивачки наміру, щоб відповідачі проживали з нею однією сім»єю, а також не спростовано пояснення відповідачки, що в іншому випадку відповідачі б не продавали житло, в якому вони жили раніше – по АДРЕСА_2, як і не спростовано пояснення з приводу того, що плата за комунальні послуги не вносилася тому, що позивачка не давала їм рахунки для проведення оплати.
Сама позивачка не заперечувала, що кімнату площею 11,3 кв.м. у будинку вона зайняла з моменту вселення у будинок, тобто, добровільно.
Жодні докази щодо неможливості користування іншими приміщеннями будинку та господарськими будівлями з вини відповідачів позивачкою не надані. Актом обстеження житлових умов від 18 березня 2009 року, який проводився за заявою позивачки ОСОБА_3, до того ж у відсутність відповідачів, встановлено, що ОСОБА_3 має доступ до кухні, ванної кімнати, туалету та надвірних будівель(а.с.28). Зазначеним актом спростовуються показання свідка ОСОБА_8 з приводу наявності перешкод для позивачки з боку відповідачів у користуванні приміщеннями господарського призначення, до того остання пояснила, що з приводу відносин між сторонами вона спілкується тільки з позивачкою ОСОБА_3 і в будинку ОСОБА_3 взагалі не була. З цих же підстав судом не приймаються до уваги як належний доказ і показання свідка ОСОБА_9 з приводу того, що у 2007 році вона була у ОСОБА_3.і бачила, що та готувала їжу у своїй кімнаті.
Довідкою вуличного комітету № 28 від 18 березня 2009 року склад сім»ї позивачки ОСОБА_3 визначено такий: вона, сестра ОСОБА_4, чоловік сестри ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 і відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при цьому не зазначені у якості наймачів (а.с.29).
Позивачка ОСОБА_3 назвала точну дату виникнення першої сварки з відповідачами - 07 вересня 2007 року, а також назвала причину сварки, а саме, що до приходу з роботи відповідача ОСОБА_5 вона не приготувала їжу. Зазначене є також однією з підстав вважати, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім»єю з позивачкою ОСОБА_3, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, як і не заперечували, що ведення спільного бюджету припинено у 2008 році у зв»язку погіршенням стосунків між ними.
Вищезазначені обставини в їх сукупності та судження третьої особи ОСОБА_6 стосовно того, що зазначене у позові не відповідає фактичним обставинам, дає підстави суду прийти до висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані, вселилися та проживають у будинку позивачки ОСОБА_3 як члени її сім»ї, а відповідно до ст.157 ЖК України виселення членів сім»ї власника будинку можливе у випадках, передбачених ст.116 ч.1 ЖК України, а саме у разі, якщо вони систематично руйнують чи псують, використовують не за призначенням житлове приміщення, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим проживання і заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.
Оскільки зазначені обставини позивачкою як підстави для виселення відповідачів не заявлялися, а зазначені нею обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог відносно розірвання усного договору найму житлового приміщення та виселення відповідачів з будинку без надання їм іншого житла підтвердження належними доказами у судовому засіданні не знайшли, то у задоволенні позовних вимог у даній частині слід відмовити.
Зняття відповідачів з реєстрації не є предметом розгляду, оскільки судові органи чинним законодавством не наділені повноваженнями щодо зняття фізичних осіб з реєстрації, а підставою для зняття з реєстрації зокрема являлося б судове рішення про виселення відповідачів з будинку у разі задоволення позову.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку витрат по оплаті за спожитий природний газ у розмірі 334 грн.63 коп. суд вважає можливим задовольнити, так як їх визнали відповідачі та з тих підстав, що вони були користувачами зазначеного виду послуг, як і позивачка, а також відповідно до ст.88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з них на користь держави 51 грн. судового збору, так як при подачі позову позивачем судовий збір стосовно даних позовних вимог не був сплачений.
Керуючись ст. ст. 209, 212-215, 88 ЦПК України, ст. ст. 157, 116 ч.1, 156, 64 Житлового кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 334 (триста тридцять чотири) грн.63 коп. в повернення витрат по оплаті за спожитий природний газ у будинку АДРЕСА_1 та на користь держави 51 (п»ятдесят одну) грн. судового збору.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в іншій частині відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, у той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Діденко О.П.