АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів: Ніколової Б. Ю., Костенка А.М.,
при секретарі: Гриньовій А.М.,
з участю: позивача ОСОБА_1, представників відповідача Черкаса І.П., Скорбача О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5092 за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Вінницький облавтодор” відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства „Вінницький облавтодор” відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказував, що в результаті незадовільного утримання відповідачем доріг та порушення існуючих норм та правил організації безпеки дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна подія, в якій загинув його син. Зазначає, що діями відповідача йому заподіяно матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 5632 грн. 40 коп., моральну шкоду в сумі 20000 грн., а всього – 25632 грн. 40 коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. Вказує, що суд не прийняв до уваги комісійних судових авто-технічних експертиз Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту №1387 від 23.11.2007 року та Харківського НДІ судових експертиз ім. професора М. С. Бокаріус №10789 від 06.01.2010 року в висновках яких вказується, що причиною ДТП стали порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 Крім того, судом також не врахована та обставина, що в матеріалах ДТП не вказано на контакт автомобіля з деревом.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішенню суду скасуванню з таких мотивів.
У відповідності до п. 2 та п. 3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Вознюк С. О. Справа № 22ц-5092
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 30
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Так, судом встановлено, що 23 вересня 2003 року біля 16 годин ОСОБА_6, що являвся сином позивача, під час здійснення маневру обгону, виїхавши на зустрічну смугу руху, лівими колесами автомобіля попав на узбіччя, внаслідок чого стався занос автомобіля з його подальшим перекиданням на дерево. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 загинув, а пасажири автомобіля отримали тяжкі тілесні ушкодження.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд в основу рішення поклав наказ № 57 від 7 жовтня 2010 року територіального управління Держнаглядохоронпраці по Вінницькій області, яким визначено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали грубі порушення відповідачем Законів України «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», Державних Стандартів України з питань безпеки дорожнього руху, технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг , вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони та прийшов до висновку, саме ці порушення стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув син відповідача.
Однак погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30 вересня 2003 року, винесеної слідчим слідчого відділу Літинського районного відділу УМВС України в Вінницькій області, по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_6., дана дорожньо-транспортна пригода сталася по причині порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 В порушення кримінальної справи відмовлено в зв’язку зі смертю ОСОБА_6.
Згідно Акту дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди від 29 січня 2004 року, проведеного ТОВ Український експертний центр ДП «Експерт-сервіс авто», яка мала місце 23 вересня 2003 року за участю водія ОСОБА_6., лише однією з причин заносу автомобіля могло бути різке попадання на занижене м’яке ліве узбіччя дороги.
За актом спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 23 вересня 2003 року, територіального управління Держнаглядохоронпраці по Вінницькій області, який був винесений на підставі Акту дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди від 29 січня 2004 року, проведеного ТОВ Український експертний центр ДП «Експерт-сервіс авто», однією з причин ДТП була невідповідність дільниці автошляху вимогам Державних Стандартів України з питань безпеки дорожнього руху.
В той же час відповідно висновку комісійної судової авто-технічної експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз відповідно ухвали суду по даній цивільній справі, за умов дотримання водієм ОСОБА_6 технічних вимог Правил дорожнього руху України можливість виникнення небезпечної ситуації виключалась з технічної точки зору. Якщо суд вважатиме, що виїзд автомобіля на ліве узбіччя в процесі обгону на ділянці дороги, де обгін заборонено, з перевищенням допустимої швидкості руху, то в даній дорожній ситуації, що склалася, однією з причин ДТП може бути невідповідність дій водія ОСОБА_6. технічним вимогам Правил дорожнього руху України.
За клопотанням позивача ухвалою суду від 5 лютого 2008 року було призначено комплексну комісійну авто-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз.
За висновками даної експертизи у разі якщо дорожні умови на момент дорожньо-транспортної пригоди та облаштування ділянки дороги де сталося ДТП засобами організації дорожнього руху не відповідали вимогам Державних Стандартів України з питань безпеки дорожнього руху, технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг з технічної точки зору, стан дорожнього покриття, стан узбіч в даному випадку, не впливали на виникнення некерованості автомобіля та не знаходились в причинному зв’язку з настанням ДТП. Також з технічної точки зору, не відповідність розташування деяких дерев відносно кромки проїзної частини на ділянці дороги, де сталося ДТП, не впливає на виникнення некерованості автомобіля та не знаходились в причинному зв’язку з настанням ДТП.
Таким чином, судом не було здобуто беззаперечних доказів того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув ОСОБА_6, сталася внаслідок незадовільного утримання автомобільної дороги та грубого порушення дочірнім підприємством „Вінницький облавтодор” відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” чинного законодавства щодо експлуатації і утримання автомобільних доріг.
Не надані такі докази і позивачем.
В той же час із здобутих і досліджених в судовому засіданні доказів видно, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало недотримання водієм ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху України. Порушення відповідачем Державних Стандартів України з питань безпеки дорожнього руху, технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг не знаходяться в причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо обставин справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними та не відповідають дійсним обставинам справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Вінницький облавтодор” відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2010 року скасувати і постановити нове рішення :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до дочірнього підприємства „Вінницький облавтодор” відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: