АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів: Костенка А.М., Юзюка О.М.,
при секретарі : Товкан І.І.,
з участю : позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц-5123 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду від 14 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
В червні 2010 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, вказував, що 8 липня 2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 237354- CRED за яким отримав 4000 доларів США на споживчі потреби. Однак, вважав, що процедура укладення договору не відповідала вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" в частині обов'язку надання повної інформації про послугу, а саме : відповідачем на недано у письмовій формі інформацію про наявні форми кредитування, про відмінності між кредитуванням у гривні та в доларах США, про встановлення сторони договору, на яку покладається ризик курсової різниці у випадку кредитування у доларах США, про переваги і недоліки запропонованих схем кредитування. Крім того, вважав, що певні умови договору, такі як : вираження загальної суми кредиту та зобов'язання сплати відсотків за кредит в доларах США, суперечить вимогам цивільного законодавства, а також нормам закону, які регулюють порядок здійснення платежів в Україні. Тому просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 237354- CRED від 8 липня 2008 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1
Рішенням Летичівського районного суду від 14 липня 2010 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вказане рішення суду незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, при укладенні договору банк не повідомив йому письмово інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Вказує, що лише після прийняття кредитним комітетом банку рішення про надання валютного кредиту, довідкою від 8 липня 2008 року письмово був ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Козак О.В. Справа № 22ц- 5123
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 27
ознайомлений про умови валютного кредитування. Зазначає, що у випадку повідомлення йому інформації, зокрема, щодо покладення на нього, як позичальника, ризику курсової різниці, відмовився б від укладення договору в доларах США. Також, вказує, що укладення
споживчого кредитного договору шляхом безпосереднього вираження зобов'язання в доларах США суперечить вимогам цивільного законодавства. Вважає, що умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу диспозитивності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків позичальника. Тому вказаний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки в момент укладення недодержані вимоги Цивільного кодексу України та порушені положення Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, апелянт вказує, що суд безпідставно відхилив клопотання про об'єднання його позову з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк".
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені обставини справи, дана їм належна оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства.
Встановлено, що 8 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Коцур С.М. та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 237354 – CRED, за яким банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит в розмірі 4000 доларів США, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок. Позичальник в свою чергу зобов'язався повернути одержаний кредит, сплатити відсотки, штрафи, пеню, винагороди в терміни, встановлені договором. Згідно п. 1.4. договору термін повного погашення кредиту - 7 липня 2010 року. Кредит надано на споживчі цілі (п. 1.5. договору). В цей же день, 8 липня 2008 року ОСОБА_1 на картковий рахунок було перераховано 4000 доларів США.
Вказане підтверджується кредитним договором № 237354 – CRED, заявою ОСОБА_1
Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утриматися від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що 8 липня 2008 року при укладенні кредитного договору волевиявлення сторін відповідало їх внутрішній волі, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору і тому взяли на себе зобов'язання виконати їх належним чином.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що працівники банку перед укладенням договору не надали йому в письмовій формі інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме : умови кредитування як в національній валюті так і в доларах США, про встановлення сторони договору, на яку покладається ризик курсової різниці у випадку кредитування у доларах США, про переваги і недоліки запропонованих схем кредитування, спростовуються матеріалами справи.
Так, з довідки ПАТ КБ «ПриватБанку» вбачається, що 8 липня 2010 року ОСОБА_1 ознайомлений, серед іншого, з наявними формами та умовами кредитування банку, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, валюту кредиту, орієнтовану сукупну вартість кредиту. Вказане підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на довідці, а також поясненнями в суді першої інстанції свідка ОСОБА_5
Крім того, згідно п. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Тому, є вірним висновок суду першої інстанції, про те, що позивач мав право протягом чотирнадцяти днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору, однак не зробив цього.
Слід відхилити доводи ОСОБА_1 про невідповідність кредитного договору вимогам закону, а саме : вираження зобов'язання в іноземній валюті.
Так, у відповідності до положень ст. 192 ЦК України законним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк" має банківську ліцензію № 22 від 4 грудня 2001 року, видану Національним Банком України на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та дозвіл № 22-2 від 29 липня 2003 року виданий Національним Банком України, на право здійснювати операції, визначені п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». З додатку до вказаного дозволу вбачається, що відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями.
Отже, ПАТ КБ "ПриватБанк" правомірно видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті. Ця банківська операція не суперечить вимогам закону.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Летичівського районного суду від 14 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Верховного суду України.
Головуючий: Судді: