Справа № 2-а-910/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

    07 грудня   2010  року                     м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді  Діденко О.П.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м.Ніжині справу за адміністративним  позовом  ОСОБА_1 до  Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області  про визнання неправомірною бездіяльності та  зобов»язання  провести   нарахування та виплату  державної соціальної допомоги, як дитині війни,  

В С Т А Н О В И В:

    Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з  адміністративним позовом, у  якому, посилаючись  на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   просив  визнати  неправомірною   бездіяльність  відповідача     щодо нарахування та виплати йому щомісячної   державної соціальної допомоги, як дитині війни, у меншому розмірі, ніж це передбачено законом,  та просив  зобов»язати відповідача провести нарахування та виплачувати  йому, починаючи з 01 січня 2006 року,   щомісячну державну соціальну допомогу,   як дитині війни, у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  та просив поновити пропущений строк звернення до суду.

                  В судове засідання позивач   ОСОБА_1   не з»явився, але в позовній заяві справу просив  розглянути без його участі.

                   Представник відповідача в судове засідання не з»явився також, але в письмовому запереченні відповідач  просив  розглянути справу без участі його представника, тому  суд  визнав можливим відповідно до  ст.122 ч. 4 КАС України справу розглянути в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв»язку з чим відповідно до ст. 41 ч.1 КАС України  фіксування судового засідання  за допомогою  звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

                    В письмовому запереченні на позов відповідач  просив відмовити у його  задоволенні   з тих підстав, що позивачем пропущений шестимісячний строк   звернення до суду, передбачений ст.  99 КАС України,  і підстав для його поновлення немає,  та що надбавка до пенсії позивача у 2009 році  виплачувалася   відповідно до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням Закону України «Про державний бюджет  України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року за № 530  у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  і  в такому ж розмірі продовжує виплачуватись    у 2010 році,  зв»язку з чим посилання позивача на незаконність дій  відповідача вважає безпідставними та  необґрунтованими.

                   Дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.  

Позивач  ОСОБА_1  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  що підтверджується копією паспорта на а.с. 2, а тому відповідно до ст.1  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року  являється дитиною війни, отримує пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і відповідно до тимчасової довідки від 03 квітня 2010 року № 877 на а.с.4  має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, при цьому  доплату до пенсії здійснює відповідач.

                  Позивач звернувся  до суду з позовом   20 листопада 2010 року  і   його  позовні вимоги, що стосуються періоду часу  з 01 січня 2006 року до 20 травня 2010 року  ухвалою від 07 грудня 2010 року залишено без розгляду.

                  Стосовно позовних вимог  у межах шестимісячного строку звернення до суду,  тобто, з  20 травня 2010 року  суд приймає до уваги слідуюче.

                  Статтею 6 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни”  ( в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на 30 % мінімальної пенсії за віком,  розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року за № 107-1V (підпункт 2 пункту 41 розділу 11) внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зазначені зміни  визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними, тобто вказаним рішенням Конституційного Суду України було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме - виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому  виплата такої надбавки не зупинялася.  

Відповідно до ст.19 ч.2  Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права  і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані,  при  прийнятті нових  законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    За таких обставин  відповідач, починаючи  з 20 травня  2010 року     діяв усупереч ст. 19 ч.2 Конституції України, оскільки із вказаного часу   повинен був здійснювати доплату надбавки до пенсії позивача  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  а не в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  тому з зазначеного часу слід відновити порушене право позивача на  одержання щомісячної державної   соціальної допомоги у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком,  з  урахуванням отриманих ним  сум, тобто позовні вимоги задовольнити.        

            Керуючись ст.ст.158-163, 99 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст.ст.19,  22,  Конституції України,  ст.ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008,  суд

п о с т а н о в и в:

                    Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити.

    Визнати   неправомірною  бездіяльність     Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області  щодо не проведення нарахування та виплати  ОСОБА_1  щомісячної   державної соціальної допомоги,  передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з  20  травня 2010 року.

    Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування  та проводити виплату ОСОБА_1     щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20 травня 2010 року, з  у рахуванням  отриманих ним сум.        

    На постанову може бути подана апеляційна скарга до  Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги направляється особою,  яка її подає, до суду  апеляційної інстанції.

                           Суддя                    Діденко О.П.