РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року Носівський районний суд в складі:

головуючого районного судді Дикого В.М.

при секретарі Герасимчук Н.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Носівський автобусний парк, третьої особи на стороні відповідача Носівської районної ради про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Носівського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до комунального підприємства «Носівський автобусний парк», третьої особи на стороні відповідача про повернення безпідставно набутого майна на 54184гр. 19 коп.

В судовому засіданні позивач пояснив, що в 2007-2008 роках він працював директором КП «Носівський автобусний парк», засновником якого являється Носівська районна рада. 11 листопада 2008 року розпорядженням голови Носівської районної ради він був звільнений з посади директора КП «Носівський автобусний парк», однак в 2010 році на прохання голови Носівської районної ради він власними коштами став підтримувати діяльність КП «Носівський автобусний парк».

На протязі трьох місяців 2010 року на підтримку діяльності КП «Носівський автобусний парк» ним було витрачено 54184 гривні 19 коп. власних коштів. В кінці березня 2010 року директором КП «Носівський автобусний парк» було призначено ОСОБА_3.

Позивач пояснив, що він звертався і до директора КП «Носівський автобусний парк» ОСОБА_3 і до голови Носівської районної ради з проханням повернути вкладені ним кошти, але його звернення залишились безрезультатними, що й вимусило його звертатись до суду. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 54184гр.19 коп., а також просив стягнути понесені судові витрати.

Відповідач позов не визнав та дав пояснення, що з 29 березня 2010 року він був призначений на'їюсаду директора КП «Носівський автобусний парк». Йому відомо, що ОСОБА_1. надавав якусь певну допомогу в відновленні діяльності КП «Носівський автобусний парк», але ніякий письмовий договір з цього приводу не укладався тому він не може визнати позовні вимоги ОСОБА_1 Йому відомо, що між позивачем і головою Носівської районної ради існувала якась усна домовленість про співпрацю, бо на протязі майже трьох місяців 2010 року позивач забирав особисто виручку у водіїв автобусів і розпоряджався нею на власний розсуд, бо на протязі трьох місяців 2010 року жодної копійки на банківський рахунок КП «Носівський автобусний парк» не надійшло. Відповідач пояснив, що він не може сказати скільки коштів від виручки з маршрутів пішло на ремонт автобусів, а скільки власних коштів в ремонт автобусів вклав позивач.

Третя особа на стороні відповідача - представник Носівської районної ради вимоги позивача не визнав та дав пояснення, що комунальне підприємство «Носівський автобусний парк» являється власністю Носівської районної ради. В травні 2010 року до Носівської районної ради звернувся ОСОБА_1 з проханням повернути йому 54 тисячі гривень. Проведеною перевіркою було встановлено, що позивач в 2010 році ні в яких договірно правових відносинах ні з КП «Носівський автобусний парк», ні з Носівською районною радою не перебував, тому ОСОБА_1. за підписом голови Носівської районної ради ОСОБА_2. була направлена відповідь про те, що мову про заборгованість автопарку перед ним можна вести лише після проведення звірки коштів, затрачених на придбання запчастин, так і надходжень від пасажирських перевезень та завданих підприємству збитків від діяльності ОСОБА_1

Представник Носівської районної ради пояснив, що з метою об»єктивного розгляду даного спору в районній раді була створена комісія, яка неодноразово збиралась, вивчали документи надані ОСОБА_1, але коли заводилась мова про з»ясування виручки, яку водії маршрутних автобусів здавали особисто ОСОБА_1, то ОСОБА_1 починав кричати і ображати членів комісії, що відображено в протоколі засідання комісії.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з слідуючих підстав:

Позивач не перебував ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах ні з КП «Носівський автобусний парк», ні з Носівською районною радою.

В заяві до суду позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов»язана повернути потерпілому це майно.

Позивач просить стягнути з відповідача 54184 гр. 19 коп., в той же час позивач не заперечував в судовому засіданні, що на протязі трьох місяців він забирав у водіїв маршрутних автобусів виручку і не здавав її в банк, про що засвідчили ряд водіїв автобусів. Позивач не заперечував, що він брав певні кошти з приватного підприємця, який використовував частину приміщення КП «Носівський автобусний парк» для технічного обслуговування приватного транспорту.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

А поскільки неможливо встановити на яку суму було набуто КП «Носівським автобусним парком» майна за рахунок ОСОБА_1 то в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.212-215 ЦПК України

РІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Носівський автобусний парк», третьої особи на стороні відповідача Носівської районної ради про стягнення 54184 гр. 19 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                   Дикий В.М.