АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів : Костенка А.М., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі : Товкан І.І.
з участю : позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5524 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізяславського районного суду від 26 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 року, позивачка, звернулася до суду з позовом. Вказувала, що 7 серпня 2005 року між нею та відповідачкою укладено договір позики, який оформлено у простій письмовій формі у вигляді розписки. За цим договором ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 2582 доларів США та 1080 Євро, а остання в свою чергу зобов'язувалась повернути таку саму суму грошових коштів на протязі 2005-2006 років. Термін виконання зобов'язання закінчився 31 грудня 2006 року, однак взятий на себе обов'язок відповідачка не виконала. Тому позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 34572 грн. 16 коп. суму боргу за договором позики, три відсотки річних та судові витрати.
Під час розгляду справи позивачка відмовилася від позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних, тому, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 34572 грн. 16 коп. суму боргу за договором позики та судові витрати.
Рішенням Ізяславського районного суду від 26 серпня 2010 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 33416 грн. 38 коп. боргу за договором позики та понесені нею судові витрати, а саме : 320 грн. 45 коп. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянтка вказує, що суд вирішуючи спір не взяв до уваги її пояснення про повернення боргу, покази свідків, ухвалив рішення на підставі копії розписки, яка не є належним доказом по справі. Так, зазначає, що в квітні 2005 року на прохання позивачки написала другу розписку, в якій сума отриманих ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Антонюк В.В. Справа № 22ц- 5524
Доповідач – Костенко А.М. Категорія : 19, 27
коштів була вказана уже з нарахованими відсотками. За період 2008 початок 2009 років частинами повернула борг - 1100 доларів США та 400 Євро. Кожний раз при поверненні частини коштів на аркуші паперу під розпискою робились відмітки про суму і дату повернення. Однак, позивачка надала суду обрізану частину аркуша лише з тексом розписки, чим ввела суд в оману та позбавила її права на доказ повернення коштів.
Апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що з а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що між позивачкою і ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір позики, який оформлено у виді розписки. За цим договором ОСОБА_1 передала відповідачці 2582 доларів США та 1080 Євро, що на день подачі позову становило 33416,38 грн., які ОСОБА_3 не повернуті.
Вказане підтверджується копією розписки, що міститься в матеріалах справи, оригіналом розписки, дослідженої в судовому засіданні апеляційного суду, поясненнями сторін, їх представників, не спростовано іншими доказами.
Висновки суду підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах закону.
У відповідності з ч. 1 ст. 1049 ЦК України п озичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що за період 2008 початок 2009 року ОСОБА_3 частинами повернула борг не можуть бути взяті до уваги, оскільки належними доказами не підтверджені.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 оскільки вони не були присутні при поверненні коштів, а їх показання ґрунтуються лише на розповіді ОСОБА_3 Крім того, сама відповідачка вказувала, що написання другої розписки відбувалось в домі ОСОБА_1 без свідків.
Слід відхилити також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 ввела суд в оману, не надавши частину аркушу на якому вказані повернуті суми та дати повернення коштів, оскільки, такі не ґрунтуються на доказах. Про це також свідчить постанова СДСБЕЗ Ізяславського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 31 грудня 2009 про відмову в порушенні кримінальної справи.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог позивачки, у зв'язку з чим задовольнив її позов.
Не спростовують висновків суду і інші викладені в апеляційній скарзі доводи.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог позивача не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ізяславського районного суду від 26 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: