Справа № 2-а-2777/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Нікітенко Н.П., при секретарі – Висоцькій О.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про відновлення строку позовної давності, визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,
в с т а н о в и в:
28 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить визнати протиправною відмову відповідача здійснити їй щомісячну виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, вищезазначену недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу починаючи з 2006 року - 2009 роки .
В позові зазначив, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
В судове засідання позивач не з’явився, просить розглянути справу без його участі.
Представник відповідача заперечує проти позову, мотивуючи тим, що позивачка звернулась до суду з пропуском строку для звернення.
Дослідив матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет 2007» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік
дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:
"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, який втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За загальним правилом, у разі встановлення невідповідності положень правових актів Конституції України, суд застосовує положення Конституції України як норми прямої дії.
Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України передбачає шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Згідно ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб»єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк, а ст. 100 КАС України визначає, що пропущений строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Оскільки позивач оспорює дії відповідача за період 2006-2009 роки,то позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 94, 99 КАС України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд –
п о с т а н о в и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про відновлення строку позовної давності, визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.П. Нікітенко