Справа № 2-1589
2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2010 року м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Варениця В.С.
при секретарі Мельник Є.Є.
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Яворові
цивільної справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
про визначення частки в спільній сумісній власності та стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, стягнути з відповідача в її користь 4100 гривень компенсацію за особисті речі, які вона втратила з вини відповідача та 12775 гривень в рахунок проведеного ремонту та куплених меблів. Свої вимоги мотивуює тим, що 03.08.2010 року вона вийшла заміж за ОСОБА_2 Від спільного подружнього життя у них народилося троє дітей. Однак сімейне життя у них не склалося та шлюб у 2006 році між ними було розірвано. Через деякий час вони помирилися та знову стали проживати разом однією сім'єю на квартирі бабці відповідача, де в них народилася дочка ОСОБА_3, батьком якої являється відповідач. В січня 2008 року вони для спільного проживання за спільні кошти придбали квартиру в АДРЕСА_2. Вона на придбання квартири дала 7000 доларів США, які їй дали батьки. Право власності на квартиру було оформлене на ім'я її чоловіка, оскільки він на цьому наполягав, мотивуючи, що дав більшу суму грошей на квартиру, ніж вона. В даній квартирі було зроблено ремонт, в якому вона брала беспосередню участь, а також за свої кошти придбала два металопластикові вікна вартістю 2300 гривень, плитку на підлогу вартістю 2500 гривень, ламіновану підлогу вартістю 2300 гривень, а також меблі: кухонну стінку вартістю 2000 гривень, кухонний куток з табуретками та столом вартістю 2300 гривень, м'ягку частину вартістю 3000 гривень, шафу-купе в прихожу вартістю 3500 гривень, світильники вартістю 1500 гривень, пральну машину вартістю 1950 гривень, а всього на суму 25550 гривень. Після проведення ремонту вони почали проживати в даній квартирі. Однак в кінці травня 2010 року вона з дітьми поїхала в с.Терновиця до своїх батьків, а коли повернулася, то виявилося, що відповідач поміняв замки до вхідних дверей і не впускає її в квартиру, де залишилися її особисті речі та одяг, а саме куртка шкіряна вартістю 200 доларів США, куртка шкіряна вартістю 100 доларів США, плащ кашеміровий вартістю 800 гривень, плащ зимовий вартістю 500 гривень, плащ літній вартістю 400 гривень, а всього одягу на суму 4100 гривень.
В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково позивач пояснила, що вона 03.08.2002 року одружилася з гр.ОСОБА_2 і вони стали проживати в однокімнатній квартирі в АДРЕСА_1. За час перебування в шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Однак після того чоловік став її бити, вигнав з квартири і вона подала на розлучення. Після розірвання шлюбу вона з дітьми проживала в своїх батьків в с.Терновиця, але у вересні 2006 року вона з відповідачем помирилися і стали проживати разом. За час спільного проживання 14
2
липня 2007 року в них народилася дочка ОСОБА_3. Так як з трьома дітьми в однокімнатній квартирі було важко проживати, то вони вирішили купити трьохкімнатну квартиру за 45000 доларів США. Так як такої суми грошей в них не було, то батьки відповідача продали однокімнатну квартиру і дали їм 30000 доларів США. Також її батьки дали 7000 доларів США. Чоловік взяв кредит в банку на 6000 доларів США і в них були свої заощадження 2000 доларів США. За ці гроші вони в січні 2008 року купили трьохкімнатну квартиру, право власності було оформлено на відповідача. Після купівлі квартири вони розпочали ремонт і осінню 2008 року стали проживати в купленій квартирі, де вона проживала до травня 2010 року. Коли вона з молодшими дітьми була в лікарні, то чоловік поміняв замок на вхідних дверях і з того часу не допускає до квартири, мотивуючи, що вона до квартири ніякого відношення не має. Але в квартирі є її особисті речі, також в квартирі знаходяться майно та меблі, які куплені за її гроші і гроші її батьків. Просить її позов задоволити, визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, стягнути грошову компенсації за особисті речі, за проведений ремонт і меблі
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 вважає, що позовні вимоги його довірительки є законними та обгрунтованами, при розгляді справи доведено, що після розірвання шлюбу сторони проживали однією сім'ю, в них народилася третя дитина, вони разом придбали спірну квартиру, провели капітальний ремонт, придбали техніку та меблі, відповідно до ст.74 СК України його довірителька набула право спільної сумісної власності на куплену квартиру. Просить позов задоволити.
Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заявлений позов не визнав та пояснив, що дійсно він був одружений з позивачкою ОСОБА_1, за час шлюбу в них народилося двоє дітей і вони проживали в однокімнатній квартирі в м.Новояворівську, яка належала родичці його матері. Через поведінку дружини, яка порушувала подружню вірність, вони розірвали шлюб і після розірвання шлюбу позивачка повернулася проживати до своїх батьків в с.Терновицю. З часом йому стало шкода дітей, він з позивачкою помирилися і знову стали проживати разом. За час спільного проживання в них народилася третя дитини. Тоді вони вирішили купити трьохкімнатну квартиру за 45000 доларів США, з яких 28000 доларів США дали його батьки, продавши однокімнатну квартиру, також ще батьки дали 5000 доларів США, також він позичив в кума ОСОБА_7 5000 доларів США і взяв кредит в банку на 6000 доларів США. Решту грошей вони мали своїх. Договір купівлі-продажу квартири був оформлений на нього. Після купівлі квартири за його кошти був проведений ремонт і вони поселилися та стали разом проживати однією сім'єю. Але з часом позивачка знайшла собі іншого чоловіка, забрала свої речі, дітей і проживає в найманій квартирі в м.Новояворівську. Ніякого права на квартиру позивачка не має, ніяких грошей батьки позивачки на купівлю квартири не давали. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8. вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, позивачем не подано жодних доказів, що нею було придбано якесь майно чи проведено ремонт в квартирі, при розгляді справи встановлено, що ремонт проведено за кошти його довірителя. Також в суді було з'ясовано, що квартира була куплена за гроші батьків його довірителя, що визнала сама позивачка та її мама. Його довіритель також позичив гроші в кума та в банку, які повертав із зароблених грошей. Покази матері позивача, що вона дала 7000 доларів на купівлю квартири, слід оцінювати критично, так як ніяких доказів не подано, його довіритель це заперечує. Також в суді встановлено, що свої особисті речі позивач сама забрала з квартири і вивезла мікроавтобусом. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, суд прийшов до наступного.
3
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що стверджується наявними доказами та визнається сторонами, що сторони по справі з 03.08.2002 року по 26 березня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в судовому порядку за позовом ОСОБА_1
Від даного шлюбу, згідно пред’явлених копій свідоцтв про народження, сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.
Судом також встановлено, що визнали сторони, що з вересня 2006 року сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову стали проживати однією сім'єю, позивач ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 року року народження, своє батьківство відносно якої відповідач ОСОБА_2 визнає.
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 січня 2008 року гр.ОСОБА_2 придбав у гр.ОСОБА_10. та гр.ОСОБА_11. квартиру АДРЕСА_2.
Згідно ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюється положення глави 8 СК України. А відповідно до ст.ст.60, 69, 70 СК України майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, дружина та чоловік мають право на поділ майна, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки судом встановлено, що спірна квартира була набута сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не перебували у шлюбі між собою, але за час проживання однією сім'єю, то відповідно дана квартира визнається судом спільною сумісною власністю сторін.
Суд не приймає до уваги покликання позивача, що з нею залишилося проживати троє малолітніх дітей і відповідно слід збільшити її частку в майні до 2/3, оскільки позивачем не обгрунтовано, що розмір аліментів, які вона отримує від відповідача, який має постійне місце роботи, є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування малолітніх дітей.
Також суд не приймає заперечення відповідача ОСОБА_2, що жодного відношення до придбаної квартири позивачка немає, так як квартира куплена на кошти його батьків і позичені кошти. Суд також визнає, що джерело походження коштів не має правового значення для визначення статусу майна, набутого за час спільного проживання жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що частки сторін в спірній квартирі слід визнати рівними.
Щодо позовних вимог про стягнення 4100 гривень як компенсації за втрачені з вини відповідача особисті речі, то позивачем не наведено жодних доказів неправомірних дій відповідача по пошкодженню, знищенню, викраденню особистих речей позивача, їх вартості тощо. Як пояснив відповідач ОСОБА_2 вказаний в позовній заяві одяг позивач особисто забрала з спірної квартири і такий одяг в квартирі відсутній. Тому суд вважає, що ці позовні вимоги слід відхилити. Разом з тим, у випадку виявлення особистого одягу позивача, остання вправі пред'явити позов про витребування свого майна з чужого незаконного володіння.
4
Суд також вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення в користь позивача половини вартості проведеного ремонту та меблів в сумі 12775 гривень, оскільки суд, як вказано вище, визнає за позивачкою право власності на квартиру в рівних частинах з відповідачем, відповідно понесені затрати на ремонт збільшують вартість спірної квартири, а спір щодо меблів, враховуючи заперечення відповідача на виплату грошової компенсації, може бути вирішений шляхом проведення їх поділу за домовленістю між сторонами або в судовому порядку. Відповідно до вимог ст.364 ЦК України виплата грошової компенсації за частку в спільному майні допускається, якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим. На думку суду поділ меблів між сторонами є можливим, однак такі позовні вимоги не заявлялися.
Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що сторони по справі набули право спільної сумісної власності на квартиру, частка сторін є рівними, спір між сторонами в добровільному порядку не врегульовано, решта заявлених позовних вимог є безпідставними, є підставою для часткового задоволення заявленого позову.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 68, 70, 71, 74 СК України, ст.ст.328, 355, 356, 357, 358, 364, 368, 369, 370 ЦК України, суд,
В И Р І Ш И В:
позов задоволити частково. Визнати за гр.ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 175 гривень судових витрат по оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 528 грн 91 коп судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: