Справа № 1-895/2010 р.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 14 грудня 2010 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Каліновської В.С.
за участі секретаря Лунь О.В.
прокурора Воробія О.П.
потерпілого ОСОБА_1
законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Луцька, гр. України, освіта середня, студента Луцького національного технічного університету, неодруженого, несудимого, мешканця АДРЕСА_1
• у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 27 червня 2010 року, приблизно в 23 год., знаходячись на зупинці громадського транспорту поблизу ЗОШ № 5 по пр. Перемоги в м. Луцьку, на ґрунті неприязних відносин, в ході конфлікту, умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_1 удар кулаком правої руки в щелепу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я.
В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому визнав частково.
Вина підсудного підтверджується повністю зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 27 червня 2010 року він разом з своїми друзями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 біля кіоску на зупинці біля ЗОШ № 5 в м. Луцьку побачили, що на лавочці сидів раніше незнайомий їм підсудний ОСОБА_3, до якого підійшли його друзі і стали про щось з ним розмовляти. Потім біля лавки відбувалась штовханина між компанією підсудного і його друзями. Через де-який час до нього підбіг ОСОБА_3 та нічого не говорячи, наніс йому удар кулаком в область обличчя, в щелепу, від якого він присів. Підсудний злякався, почав вмовляти його не звертатись в міліцію. В результаті даного удару йому були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок яких він лікувався амбулаторно та стаціонарно.
Пояснення потерпілого про обставини події об’єктивно підтверджуються доказами по справі.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 1071 від 19 липня 2010 року ( а.с.50-52) в потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді: ушитої рани верхньої губи, перелому альвеолярного паростку верхньої щелепи на рівні 11;21 зубів, травматичного вивиху 11;21 зубів, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров»я.
Підсудний суду показав, що дійсно 27 червня 2010 року, коли він присів на лавочку на зупинці біля ЗОШ № 5 в м. Луцьку, до нього підійшла компанія раніше незнайомих йому хлопців, серед яких був і потерпілий ОСОБА_1 Хлопці почали ображати його нецензурними словами, були агресивно налаштовані, перебували в стані алкогольного сп’яніння. Розуміючи, що назріває конфлікт, він покликав на допомогу своїх друзів ОСОБА_8 і ОСОБА_9, всі почали штовхатись. Він відійшов в сторону разом з ОСОБА_1, щоб з’ясувати причину конфлікту. Він його вдарив кулаком в щелепу, від чого потерпілий впав. Наніс удар потерпілому, бо останній був агресивно налаштований і наступав на нього. Не заперечує, що саме його діями потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, вмінені йому в обвинувачення і виявлені в ході проведення судово-медичної експертизи.
Аналогічні покази про обставини події потерпілий та підсудний дали і в ході проведення відтворення обстановки та обставин події з їх участю ( а.с 39-41, 42-44) та при проведенні між ними очної ставки ( а.с. 28-29).
Ту обставину, що на зупинці громадського транспорту поблизу ЗОШ № 5 по пр. Перемоги приблизно в 23 год. 27 червня 2010 року між підсудним, його знайомими ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з якими гуляв по місту потерпілий, що вбачається з його пояснень, виник конфлікт підтвердили учасники події – свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, крім того, показали, що бачили за кіоском ОСОБА_1, який присів, обличчя його було в крові, а ОСОБА_8 і ОСОБА_9, - що за кіоск відійшли підсудний і потерпілий.
Суд не бере до уваги покази підсудного про те, що він наніс потерпілому удар з метою самозахисту і розцінює їх, як намагання зменшити міру своєї відповідальності за вчинене, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі.
Крім того, свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_1 стояв разом з іншими біля лавки, на якій сидів підсудний, однак, він не виражався нецензурними словами, не штовхався і нікому ударів не наносив.
Аналогічні покази з приводу цього дали також свідки ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4
Підсудний також в судовому засіданні ствердив, що ОСОБА_1 ударів йому не наносив і вони з ним не конфліктували.
Вищезазначеними показами свідків і підсудного підтверджується пояснення потерпілого про те, що він участі в конфлікті не приймав, ніяких активних дій стосовно підсудного не вчиняв.
Разом з тим, встановлено, що потерпілий підходив до лавки, на якій сидів підсудний і між двома компаніями хлопців назрів конфлікт в процесі встановлення факту, хто кого образив і чому, чого не заперечив в судовому засіданні потерпілий і ствердив підсудний, який також показав, що підійшов до ОСОБА_1 вияснити відносини.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підсудний на ґрунті особистої неприязні в ході конфлікту умисно спричинив потерпілому, шляхом нанесення удару кулаком в щелепу, середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Оцінюючи всі зібранні і дослідженні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 122 ч.1 КК України, оскільки він умисно спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя та здоров’я і не потягли за собою наслідків, передбачених ст. 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.
Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу підсудного.
Пом’якшуючих та обтяжуючих покарання підсудного обставин по справі суд не вбачає.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, навчається, потерпілий просить суворо його не карати, суд приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції ст. 122 ч.1 КК України –позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від покарання з випробуванням, з іспитовим строком і виконанням певних обов’язків згідно ст. 76 КК України.
Цивільний позов, згідно ст. ст. 1206, 23, 1166, 1167 ЦК України і ст.328 КПК України задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 в користь Волинської обласної ради 2002 грн. 59 коп. матеріальних збитків ( вартість лікування потерпілого в ВОКЛ) та у відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 5000 грн., оскільки, на думку суду, неправомірними діями підсудного потерпілому були спричиненні моральні страждання, які заключаються, зокрема, в фізичному болі, психологічному стресі, а також в порушенні нормальних життєвих зв’язків протягом тривалого часу.
В задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків відмовити, оскільки в тій частині позов не підтверджений документально, хоч судом надавалась така можливість позивачу.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1( один) рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтись для реєстрації в зазначені органи.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому залишити попередній – підписку про невиїзд.
Цивільний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 в користь Волинської обласної ради 2002 ( дві тисячі дві) грн. 59 коп. матеріальних збитків та у відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 5000 ( п’ять тисяч) грн. В решті задоволення позову відмовити.
Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ГОЛОВУЮЧА: