У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня місяця „06” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

          Суддів: Курської А.Г.

Макарчук Л.В.

                      При  секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою представника  Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за довіреністю Поцхішвілі Н.П.  на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 08 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2008 року стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Кримської філії ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1418132 грн. 31 коп.,  сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а також сплачені витрати на оголошення в газеті в сумі 510 грн. 18 коп.

    Рішення суду набрало законної сили 02.12.2008 року і було звернено до примусового виконання у встановленому законом порядку.

            05 серпня 2010 року представник Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» /далі – ПАТ «ВТБ Банк»/ за довіреністю Поцхішвілі Н.П. звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання судового рішення суду і просив звернути стягнення на предмет іпотеки  – будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2010 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про зміну способу та порядку виконання  рішення шляхом звернення стягнення на предмет застави.

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за довіреністю Поцхішвілі Н.П. просить  скасувати ухвалу суду з постановленням нової про задоволення заяви ПАТ «ВТБ Банк» про зміну способу виконання судового рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника ПАТ «ВТБ Банк»,   колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді питання встановлено, що на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2010 року з ОСОБА_5, ОСОБА_6 стягнуто солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Кримської філії ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1418132 грн. 31 коп., сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а також сплачені витрати на оголошення в газеті в сумі 510 грн. 18 коп. Примусове виконання здійснює Центральний ВДВС Сімферопольського РУЮ  з 29.01.2009 року.

Відмовляючи стягувачеві ПАТ «ВТБ Банк» в наданні зміни способу виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зміни способу виконання рішення відсутні.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 373 Цивільного процесуального кодексу України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку  виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Статтею 33 Закону України „Про виконавче провадження”  передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, аналізуючи вказані норми, колегія суддів вважає, що зміна способу виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Відповідно до вимог статті  52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача – заставодержателя (іпотекодержателя).

Статтею 20  Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель  набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду (або третейського суду), на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення   на   предмет  іпотеки  здійснюється  на підставі рішення суду,  виконавчого напису нотаріуса або згідно  з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм закону, слідує, що стягнення на заставлене майно можливе лише на підставі рішення суду, яке може бути пред’явлено для виконання державному виконавцю. За відсутності рішення суду, що  відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», або  виконавчого напису нотаріуса, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання здійснюватися не може.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявник  не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом, а не шляхом процедури, передбаченої для зміни способу виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на стадії його примусового виконання (ст. 373 ЦПК України).

Таким чином, оскільки законом чітко визначені умови за якими заставодержатель (іпотекодержатель)  набуває права звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) та  зазначені документи, які можуть бути пред’явлені державному виконавцю для звернення стягнення на заставлене майно, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни способу виконання рішення  та правильно відмовив у задоволенні заяви.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду.

Відповідно до вимог  п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного і керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу представника  Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за довіреністю Поцхішвілі Н.П.  відхилити.

            Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:         Горбань В.В.               Курська А.Г.              Макарчук Л.В.