Судове рішення #12635094

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й  С У Д  В І Н Н И Ц Ь К О Ї  О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 року                                                           м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Щолокової О.В.,

суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі: Зозулі Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції на рішення Ленінського районного суду                    м. Вінниці від 03 серпня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 як законного представника ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу та витребування майна  з чужого незаконного володіння, -

                                       в с т а н о в и л а :

        Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1, діючим від імені ОСОБА_5 та між ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Тептею Н.Я., 21.06.2007 року за реєстровим №987. Визнано недійсним реєстраційне свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_6 від 26.06.2007 року на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до запису в реєстровій книзі №225 за №1565/18464. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_6  в рівних частках, на користь ОСОБА_4, судовий збір в сумі 654, 10 грн., витрати понесені при сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 120 грн. та 6500 грн. витрат на правову допомогу. В решті вимог відмовлено.

            В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог,  посилаючись на  неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального права.

            В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької ОД ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2010 року та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

            Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

           Як встановлено судом, згідно договору купівлі-продажу від 22.03.1995 року ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10).

           Між ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 21.06.2007 року було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тептею Н.Я. 21.06.2007 року за реєстровим №987, за яким ОСОБА_1 продав,  а ОСОБА_6 купила зазначену квартиру (а.с. 12).

            Право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_6, що посвідчується реєстраційним посвідченням КП «ВООБТІ» від 26.06.2007 року (а.с. 29).

            Зареєструвавши право власності на спірну квартиру, ОСОБА_6 отримала кредит у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», заставивши вищевказану квартиру відповідно до договору іпотеки від 11.07.2007 року (а.с. 13).

           Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26.10.2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької ОД було залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

           Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна  сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

            Згідно з ч.3 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

           З вказаного договору купівлі-продажу квартири вбачається, що ОСОБА_1 діяв в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І., 26.06.2006 року, реєстровий №2865 (а.с.11).

           Згідно з  висновками амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи від 02.07.2009 року №123 та амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 10.09.2009 року №164 ОСОБА_5 під час підписання довіреності на ОСОБА_1 страждав на хронічне душевне захворювання у формі маячного розладу органічного походження судинного ґенезу та на момент підписання довіреності не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. З урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_5 не міг станом на 26.06.2006 року та не може на теперішній час вірно сприймати обставини,  що мають значення по справі та надавати про них відповідні показання. ОСОБА_5 має схильність до підвищеного навіювання та легко підпадає під сторонній вплив (а.с. 16-23).

           На підставі даних висновків судово-психіатричних експертиз 21.10.2009 року рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці ОСОБА_5 визнано недієздатним та ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.02.2010 року призначено опікуна, а саме його дочку  ОСОБА_4 (а.с. 24-25).

           Додатковим рішенням  Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.05.2010 року ухваленого у цивільній справі за заявою ОСОБА_4, за участю органу опіки і піклування управління охорони здоров’я Вінницької міської ради про визнання недієздатним ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 визнано недієздатним з 26.06.2006 року (а.с. 80).

           Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особа, спрямована на набуття, зміну  або припинення цивільних прав та обов’язків.

           Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися в формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

            Згідно із ч. 1 ст. 226 ЦК України опікун може схвалити дрібний побутовий право чин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього кодексу.

           У разі відсутності такого схвалення цей правочин  та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

            Місцевий суд правильно встановив, що ОСОБА_5  не міг передбачити наслідки своїх дій і свідомо керувати ними внаслідок віку та своєї хвороби та в такому стані надав  ОСОБА_1 довіреність з відповідними повноваженнями щодо розпорядження його майном, за  допомогою якої останній на свій розсуд розпорядився його квартирою всупереч його інтересам і проти його волі.

            Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу від 21.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та реєстраційного свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане ОСОБА_6  недійсними, та відмовив в задоволенні решти вимог.

            Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

            Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

             Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

            Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                          у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції відхилити.

          Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів .

Головуючий: /підпис/                

Судді:           /підписи/

 З оригіналом вірно:        

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація