Справа №22ц-6043 2010 р. оскаржувана ухвала постановлена під
Категорія: 20 головуванням Дзерин М.М.
Доповідач Міхасішин І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Міхасішина І.В.
Суддів: Щолокової О.В., Войтка Ю.Б.
При секретарі: Зозулі Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року про забезпечення позову, -
в с т а н о в и л а :
11 травня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів у сумі 500 000 грн.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 та знаходиться у селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області.
На зазначену ухвалу суду відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що зявилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Так, задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачка ОСОБА_2 намагається відчужити зареєстроване за нею майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Щодо вирішення цих питань Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2005 року із змінами внесеними 12 червня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Із змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що підставою заявленої вимоги є письмовий текст неукладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 серпня 2009 року згідно із пунктом 4 якого: «Гроші передані продавцю у сумі 500 тис. грн. до підписання даного Договору».
Позивач стверджує, що цей документ від імені продавця підписала відповідачка ОСОБА_2 Остання цей факт заперечує.
Судовий експерт у своєму висновку №358-П від 14 вересня 2010 року на це питання категоричної відповіді не дає, а лише припускає ймовірність виконання ОСОБА_2 спірного підпису, у звязку з малим обємом досліджуваного графічного матеріалу.
Не погодившись з таким висновком експерта та враховуючи відхилене судом першої інстанції клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, відповідачка ОСОБА_2 безпосередньо звернулась до іншої експертної установи для більш повного вирішення даного питання. При цьому збільшила обєм наданого на дослідження графічного матеріалу.
Згідно із висновком Вінницького відділення КНДУСЕ за № 1947/1948 від 25 жовтня 2010 року підпис від імені ОСОБА_2, електрофотографічне зображення якого міститься на електрофотокопії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 серпня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виконані не самою ОСОБА_2, а іншою особою з ретельним наслідуванням якомусь підпису ОСОБА_2
Отже, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір.
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Проте, ні позивач, ні суд взагалі не переймались зясуванням питань вартості майна, яким має бути забезпечено позов, аби виконати вимоги закону про співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання по забезпеченню позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів (пункт 4 згаданої постанови Пленуму).
Так, при виконанні оскаржуваної ухвали суду, державний виконавець описав і арештував майно – ячмінь, пшеницю, соняшник, що належить іншим особам як натуроплата за оренду земельних ділянок.
Підтвердженням цьому є довідка Климбівської сільської ради від 14 липня 2010 року за №02-25-316 про те, що ПП «Колос Клембівки» орендує земельні частки (паї) у їх власників згідно з договорами оренди; наказ ПП «Колос Клембівки» від 02 липня 2010 року за №10 про видачу орендної плати в натурі зерном ячменю за оренду земельної частки (паю) та звернення до апеляційного суду орендодавців – мешканців села Клембівка Ямпільського району Вінницької області від 29 жовтня 2010 року про порушення їх прав забезпеченням позову у такий спосіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 152 ЦПК України не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Як вбачається із висновку експерта №3617 від 29 жовтня 2010 року, що умови зберігання арештованого ячменя є неналежними через надмірну вологість приміщення.
Перед виконанням ухвали суду про забезпечення позову державний виконавець не перевіряв якісний стан та умови зберігання арештованого майна (ячменя, пшениці, соняшнику).
Обставини цивільних справ зясовуються на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідженню та доведенню перед судом їх переконливості.
Ці загальні процедури стосуються всіх стадій руху цивільної справи.
В матеріалах справи відсутній перелік визначених позивачем доказів або клопотання позивача про витребування доказів, щодо обставин, які надають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
В порушення вимог ст. 210 ЦПК України, суд першої інстанції встановив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, разом з тим не зазначив в ухвалі мотиви, за якими дійшов такого висновку.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити.
Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 травня 2010 року скасувати і постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
З оригіналом вірно: