Судове рішення #12635908

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й  С У Д  В І Н Н И Ц Ь К О Ї  О Б Л А С Т І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року                                                           м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Щолокової О.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі: Зозулі Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини А0549 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок , -

                                                     в с т а н о в и л а :

 

            В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини А0549 про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання нарахувати та стягнути грошову компенсацію вартості продовольчого пайка (набору продуктів харчування) за нормою №7 по середнім регіональним цінам на продукти харчування з 11.03.2000 року по 29.03.2002 року з врахуванням щомісячного індексу інфляції  в Україні та грошову компенсацію у вартості загальновійськової норми №1 харчування військовослужбовців Збройних Силу країни за період з 30.03.2002 року по 29.11.2005 року.  

             Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 грудня 2006 року позов  ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії військової частини А0549 по не нарахуванні ОСОБА_1 компенсації за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року та              ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» по нормі №1 з 11 березня 2000 року  по 30 листопада 2006 року. Постановлено стягнути з військової частини А0549 на користь  ОСОБА_1 компенсацію за неотриманий продовольчий пайок за період з 11 березня 2000 року по 29 листопада 2005 року з урахуванням індексу інфляції по загальновійськовій нормі №1 в розмірі 25314, 46 грн. Стягнуто з військової частини А0549 на користь держави 51 грн. державного мита.

           В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову  у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування, судом обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального права.

           Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

          По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А0201, яка знаходиться на продовольчому забезпеченні у військові частині А0549.

          Згідно наказу командира військової частини А0201 від 29.11.2005 року №222  ОСОБА_1 звільнений наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 11 листопада 2005 року №672 з військової служби в запас відповідно до підпункту «б» пункту 67 (за станом здоров’я).

          Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий  захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12. 1991 року №2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також грошове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.  

           На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ” від 12 березня 1996 року № 316.

          Судова колегія дійшла висновку, що дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за продовольчий пайок не порушують вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.

          Дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-III призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

         Отже, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період до 11 березня 2000 року.

          Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

          Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

          Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

          Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

          Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.      

           Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними  в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» .

          А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст.9 Закону України « Про соціальний і правовий  захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка .

           Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 грудня 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок

        Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 304-1, 307, ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                          в и р і ш и л а:

     

Апеляційну скаргу військової частини А0549 задовольнити.

           Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 грудня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.

           В задоволенні позову  ОСОБА_1 до військової частини А0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок відмовити.

           Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/

Судді:           /підписи/

   З оригіналом вірно:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація