А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Войтка Ю.Б.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з зайнятого житлового приміщення, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення із зайнятого житлового приміщення задоволено повністю (а.с. 122-125).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача порушено відповідачами і це право підлягає захисту у спосіб, обраний позивачем, який передбачений ст.ст 16; 391 ЦК України.
До таких висновків суд першої інстанції дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлової квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.1994р., зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 07.06.1994р.
18.08.2008р. ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 довіреність на право укладання від її імені договору оренди (найму) належної їй на праві власності квартири на строк до 12.07.2009 року на умовах за його розсудом. Строк дії довіреності встановлено до 20.07.2009 р.
12.08.2009р. позивачка направила на адресу місця реєстрації відповідача письмову вимогу щодо звільнення квартири АДРЕСА_1
ОСОБА_3 01.09.2008р. на підставі довіреності від 18.08.2008р. підписав два договори з фізичною собою підприємцем ОСОБА_1, в одному з яких строк оренди спірного приміщення вказано до 20.07.2009 року (а.с.87-89), а в іншому до 01.09.2011 року (а.с.69) .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довірністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Тобто, договір оренди приміщення від 01.09.2008р. між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, укладений на строк до 01.09.2011 року, вчинено представником з перевищенням повноважень наданих довіреністю від 18.08.2008 року. Жодних дій, які свідчать про схвалення відповідного правочину позивач не вчиняв, а тому такий договір не створив цивільних прав та обов’язків для сторін.
Строк дії договору оренди приміщення (а.с.87-89) укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строком до 20.07.2009 р. з правом продовження його дії ще на шість місяців, за відсутності заперечень сторін, закінчився на даний час.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом
Згідно із ст. 158 ЖК УРСР договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється.
За щмістом ч.3 ст. 640 ЦК України. визначає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Вищевказані вимоги закону щодо державної реєстрації договору оренди спірного приміщення, від 01.09.2008р. (а.с.69) строком до 01.09.2011 року ( на три роки) сторонами виконані не були, а тому такий договір є неукладеним.
Термін оренди спірного приміщення, визначений в договорі оренди приміщення від 01.09.2008р. (а.с.87-89) до 20.07.2009р. з урахуванням його продовження на шість місяців, завершився 20.01.2010р., а тому в даний час фізична особа-підприємець ОСОБА_1 займає кваритру самоправно без належних на те підстав.
Посилання представника позивача на положення ст.ст. 180,284 ГК України та вісутність істотних умов для договорів оренди не можуть бути прийняті судом, оскільки стороною договору був громадянин ОСОБА_3, а не суб’єкт господарської діяльності.
Посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на передачу грошових коштів за найм (оренду) квартири представнику позивача ОСОБА_7 не підтверджені належними та допустимими доказами по справі.
На даний час приміщення житлової квартири АДРЕСА_1 фактично використовується як нежитлове та функціонує як «Кафе-Наполеон», в якому працюють відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Оскільки, судом встановлено, що в період з 21.07.2009р. по теперішній час фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та її працівники ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ОСОБА_5 самоправно займають житлове приміщення вони пдлягають виселенню без надання ім іншого житлового приміщення.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: