Справа № 2-9513/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2010 року  Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого судді –                          Гулевича Ю.Г,

при секретарі –                               Кушнеренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Т» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Модуль-Т» просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 03 вересня 2008 року № 03/09-3, укладений між ТОВ «Модуль-Т» та ОСОБА_1. Визнати за ТОВ «Модуль-Т» право власності на квартиру № 11, загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивує тим що 03 вересня 2008 року він уклав з відповідачем у письмовій формі договір купівлі-продажу № 03/09-3, згідно з яким Продавець - ОСОБА_1 продала, а ТОВ «Модуль-Т» купило двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов вказаного договору продаж квартири було вчинено за ціною 582993,00 гривень. Оплата за договором була здійснена позивачем у національній валюті, у повному обсязі 09 вересня 2008 року, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок відповідачки.

Квартиру було передано позивачу по акту прийому-передачі, який підписаний сторонами. У підтвердження виконання умов договору відповідачка передала ТОВ «Модуль-Т» ключі від квартири та технічний паспорт.

ТОВ «Модуль-Т» та ОСОБА_1 в подальшому домовилися посвідчити вказаний договір нотаріально, однак відповідачка на пропозиції ТОВ «Модуль-Т» з’явитися до нотаріуса для посвідчення договору не відповідає, до нотаріуса не з’явилася.

Позивач вказує, що ним виконані всі суттєві умови договору купівлі-продажу, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, у зв’язку з чим на підставі ст. 640, ч. 2 ст. 220 ЦК України просив задовольнити позовні вимоги.

Сторони у судове засідання не з’явилися, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача за довіреністю, у своєму клопотанні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачки у клопотанні вказав що з позовними вимогами не згоден, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши заяви представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 13 грудня 2006 року № 16110 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.01.2007 року ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири № 11, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

03 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ТОВ «Модуль-Т» у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу № 03/09-3, згідно з яким Продавець - ОСОБА_1 продала, а ТОВ «Модуль-Т» купило двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, за ціною 582993,00 гривні.

За квартиру позивач платіжним дорученням № 2395 від 09.09.2008 р. перерахував грошові кошти на банківський рахунок відповідача.

Однак всупереч діючому законодавству сторони не посвідчили договір нотаріально та не провели його державну реєстрацію.

Позивач затверджує, що надсилав відповідачці пропозиції прибути до нотаріуса на які остання не відповіла та до нотаріуса не з’явилася.

Однак, як виходить з матеріалів справи після підписання договору купівлі-продажу квартири відповідач не отримувала пропозицію ТОВ «Модуль-Т» про необхідність з'явитися до приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу АР Крим ОСОБА_2 для посвідчення договору, тому з'явитися до нього не могла, а так само і ухилятися від нотаріального посвідчення договору.

Так, відповідно до пункту 63. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, (в редакції, яка діяла на час здійснення купівлі-продажу квартири у вересні 2008 року) крім правовстановлюючого документа на житловий будинок та інш нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданий на спеціальному бланку бюро технічної інвентаризації, однак , такого витягу від БТІ ТОВ «Модуль-Т» не отримував, і ОСОБА_1 надати такий витяг не пропонувало.

Без вказаного витягу нотаріус не засвідчив би договір купівлі-продажу квартири, тому ТОВ «Модуль-Т» не мало наміру саме 11 вересня 2008 року посвідчити у нотаріуса договір купівлі-продажу.

Доказів наявності перешкод для отримання витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданий на спеціальному бланку бюро технічної інвентаризації суду не надано.

Таким чином даний час спірний договір купівлі-продажу квартири є відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України нікчемним, тобто відповідно до ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків.

Суд вважає, що сторони не позбавлені  можливості зареєструвати вказаний договір нотаріально та провести його державну реєстрацію відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 200,210,220, 640 ЦК України, ст.ст. 3, 158, 174, 213-215 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Т» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності на квартиру – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня його проголошення.

                          Суддя