Справа № 2а-5804/10

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року

м. Донецьк

Суддя Кіровського районного суду міста Донецька Донецької області Ларіна Н.О., розглянувши в приміщенні районного суду в місті Донецьку в порядку скороченого провадженню адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька   про визнання протиправною бездіяльності та покладання зобов'язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог закону, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Кіровському районі м. Донецька, у якому зазначила, що вона має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячного підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак службові особи відповідача незаконно відмовили їй у нарахуванні та виплаті вказаного розміру доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення її конституційних прав на належний соціальний захист позивач просить суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м Донецька здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсі за віком як дитині війни з 01 січня 2006 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 20 жовтня 2010 року про відкриття скороченого провадження у справі - позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та покладання зобов'язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 01 травня 2010 року залишені без розгляду, у зв'язку з  відсутністю підстав для поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Справа розглянута судом у порядку статті 183-2 КАС України.

Відповідачем надані заперечення стосовно позовних вимог, за якими відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право  на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасово втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також ч старості та інших випадках, передбачених законом.

Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановленні правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальні захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно де статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересні 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Правовий статус позивача як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням, зареєстрованим управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної в м. Донецьку ради.

Статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначена у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-УІ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не містять відомостей щодо встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни, а також призупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На теперішній час Закон діє у зазначеній редакції.

У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п'ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 01 травня 2010 року норми статті Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, ще відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька  не надане достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачу виплат підвищення пенсії як дитині війни. Такою протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Розмір мінімальної пенсії за віком за чинним законодавством визначається лише за правилами передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відсутність іншого нормативно-правового акту, який встановлював би величину мінімального розміру пенсії за віком для визначення розмірів пенсій за іншими законами чим зазначений, не є підставою для відмови в реалізації позивачеві конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімального пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи викладене, суд визнає, що вимоги про виплату йому підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 травня 2010 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати у виді судового збору. Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 8, 9, 10, 11, 99, 100, 158-163,167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецьку  Донецькій області задовольнити.

Визнати бездіяльність щодо нездійснення належних соціальних виплат незаконною та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецьку  Донецької області провести ОСОБА_2 нарахування і виплату з 01 травня  2010 року, але не більш, ніж на час дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Донецьку протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя: