№ 2а-1267/1-2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
07 грудня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.,
при секретарі Полторак І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може залежно від складності справи оголосити вступну та резолютивну частину постанови, з повним текстом постанови сторони можуть ознайомитися протягом 3-х днів.
Відповідно до ч. 2 ст.167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010 рік відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня оголошення постанови в повному обсязі, а учасниками судового розгляду, які не були присутні у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ:
№ 2а-1267/1-2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.,
при секретарі Полторак І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (відповідач-1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач-2), про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, просить визнати діяння Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного відповідно до ст. 14 Закону «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними, зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату зазначених сум.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи з 11.03.2002 року безстроково, на нього поширюється дія Закону «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , оскільки він являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
З того часу він перебуває на обліку у відповідачів та отримує щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, на думку позивача, Відповідачі невірно обчислюють йому розмір щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно, сплачують йому ці суми не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ, а не на підставі Закону України, тобто всупереч Конституції України та Законів України.
На письмове звернення до відповідачів, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку допомоги, тому відмова в здійсненні перерахунку, на думку позивача, є протиправною, грубо порушує його права та законні інтереси.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законами України «Про Державних бюджет» на відповідні роки і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати допомоги. Оскільки відповідачі так і не здійснили перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України, позивач просить суд захистити його порушене право та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив поновити строк звернення до суду з тих підстав, що дізнався про порушення відповідачами його прав тільки у жовтні 2010 року з листа відповідача-1, яким останній відмовив йому у здійсненні перерахунку допомоги. Просив врахувати викладені ним в позовній заяві обставини, які є поважними причинами поновлення пропущеного ним строку.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні підтримав надані суду письмові заперечення, наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку згідно ст. 100 КАС України з тих підстав, що позивач двічі звертався до відповідача-1 з заявою, проте до матеріалів справи надав тільки одну з відповідей. Просив постановити ухвалу про залишення без розгляду частини позовних вимог на підставі ст. 99, 100 КАС України, в решті позовних вимог відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання не з’явився, про час та місце засідання повідомлена належним чином, направила на адресу суду письмові заперечення, просила справу розглянути у відсутність представника з урахуванням письмових заперечень, в позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач – ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується актом огляду МСЕК (а.с. 4, 7 ), не оспорюється сторонами у справі.
З даних документів, зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з 04.03.2002 року внаслідок робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безстроково.
З того часу позивач перебуває на обліку відповідачів і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції 06.06.96 р., яка набрала чинності 20.06.1996 року, передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії – інваліди ІІІ групи мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат.
Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 07.12.2010р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії (здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення) за період з 2008 року по 18.05.2010 року залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.
Згідно розпорядження відповідача-1 від 01.06.2010року, щорічна допомога на оздоровлення позивачу нарахована та виплачена в розмірі 90, 00 гривень.
При цьому, розмір зазначеної допомоги відповідач-1 обгрунтовує тим, що розрахунок і виплата щорічної допомоги здійснювалася відповідно до постанови КМУ № 836, 562 від 12.07.2005 року.
Крім того, зазначає, що згідно зі ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат у межах асигнувань, передбачених за відповідними цільовими програмами.
Проте, при вирішенні даного спору суд виходить з того, що надання законодавцем – Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплат не означає, що останній, встановлюючи розмір та порядок соціальних виплат, може допустити звуження змісту та обсягу правгромадян, встановлених Законом.
Отже, нарахування і здійснення щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2010 році на підставі постанови КМУ, а не чинного Закону України, є безперечно, порушенням права особи на отримання допомоги.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 19, 46, 55, 92 Конституції України, ст. 48, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. 11, 17, 71, 99, 100, 158-163, 167, 186 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010 рік відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня оголошення постанови в повному обсязі, а учасниками судового розгляду, які не були присутні у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: