Справа № 2-887/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 жовтня 2010 року                                    м. Золотоноша

     Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді                 Матвієнко М.В.

при секретарі                             Ліщині Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку місця проживання, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку місця проживання.

Свою позовну заяву позивач пояснює тим, що відповідно до договору дарування будинку від 22.09.2000 року він являється власником будинку, який розташовано в АДРЕСА_1. Крім позивача в даному будинку також зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 та її дочка від першого шлюбу ОСОБА_3 Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаному будинку з 22.12.1998р. та з 06.06.2006 року відповідно. 10.03.2006р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. З кінця 2006р. відповідачки залишили його домоволодіння та на протязі останніх чотирьох років жодного разу не з’являлися у вказаному помешканні, однак пропозиції щодо добровільного зняття з реєстрації вони всіляко ігнорують. Та обставина, що відповідачі зареєстровані в будинку позивача перешкоджає йому в повній мірі реалізувати право володіти та розпоряджатися своєю власністю, оскільки без зняття їх з реєстрації будинок не можна буде продати, подарувати чи іншим чином розпорядитися цим майном. Тому ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням, оскільки для цього є всі підстави, адже відповідачі договору найму жилого приміщення в даній квартирі не заключали і не проживають з ним сім’єю та відсутні за місцем свого колишнього проживання більше шести місяців, то вони згідно ст.ст. 71-72 ЖК України мають бути визнані таким, що втратили право на користування вказаним житловим приміщенням. Тому просив суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 та зобов’язати  їх знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

    Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явилися, з невідомих суду причин, тому судом, згідно ч. 9 ст.74 ЦПК України, було застосовано виклик відповідача до суду через оголошення в пресі, яке було опубліковане в газеті „Нова доба” № 78 від 28 вересня 2010 року. Оскільки відповідачі в судове засідання не з’явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча належним чином були повідомлені, головуючий ухвалив провести заочний розгляд справи.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення із наступних підстав:

    - як вбачається із договору дарування будинку від 22.09.2000р. ОСОБА_1 належить житловий будинок по АДРЕСА_1.;

    - як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 08.02.2008р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 10.03.2006р.;

     - згідно даних будинкової книги гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1;

Тому, оскільки відповідачі договору найму жилого приміщення в даній квартирі не заключали і не проживають з позивачем однією сім’єю та відсутні за місцем свого колишнього проживання більше шести місяців, то вони згідно ст.ст. 71-72 ЖК України мають бути визнані такими, що втратили право на користування вказаним житловим приміщенням, а позов в цій частині підлягає до задоволення  та належить зобов’язати їх знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів на його користь витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги по складанню позову в розмірі 150 грн. належить відмовити, оскільки позивач не довів як сам факт сплати зазначеної суми, не надавши суду квитанції чи приходного касового ордеру, що підтверджували б факт сплати вказаної суми за надання правової дороги, так не було надано суду документів, які свідчать, що особа, яка надавала правовому допомогу має статус адвоката, як це передбачено ст.84 ЦПК України, а також договору про надання юридичної допомоги. Наявна ж в матеріалах справи довідка не приймається судом як належний доказ наданням юридичної допомоги.

Суд, оскільки позов в цілому задовольняється, на підставі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідачів на користь позивача сплачене ним при подачі позову державне мито в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37грн.00коп.

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 226, 227, 213, 215  ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд –

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку місця проживання - задовольнити частково.

    Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1.

    Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 08грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37грн.00коп. на користь УДК в м. Золотоноша.

    Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Суддя                             М.В. Матвієнко