№ 2-а-2574/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2010 р.                                                                                         Ленінський районний суд    м. Вінниці        

в складі: головуючого - судді Бойко В,М.,

при секретарі Паруліте Ю.Е.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, суд, -

ВСТАНОВИВ:

        В Ленінський районний суд м. Вінниці звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про  визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

         Позивач позов мотивує тим, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці з 05.05.2004 року як пенсіонер за віком.

         Управління пенсійного фонду в Ленінському районі м. Вінниці (відповідач по
справі), не дивлячись на звернення позивача, неправильно перерахував мені пенсію як
працюючому пенсіонеру, а саме:

        14 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру з 01.05.2010 року, виходячи із застосування показника середньої заробітної плати працівників за 2009 рік.

Однак, такий перерахунок пенсії позивачу проведено із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2007 рік із врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 " Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та з посиланням на лист Міністерства праці та соціальної політики і Пенсійного фонду України віл 11.03.2009 р. N20/0/18-09/039, N4096/02-01, що не відповідає вимогам ст.40 і ст.42 Закону № 1058-IV та іншим нормативним актам.

           ОСОБА_1 зазначає, що на її звернення до відповідача щодо незаконності його дій , в належному перерахунку пенсії відмовлено, про що свідчить відповідь відповідача від 05.10.2010 року, чим було порушено моє право на належне пенсійне забезпечення, що змушує позивача звернутися до суду по захисту своїх порушених прав.

             Положеннями ст. 42 ч.4 Закону №1058-ІУ (в редакції Закону від 22 травня 2008 року) встановлено, що перерахунок пенсії застрахованої особи після призначення пенсії провадиться, зокрема, із заробітної плати за періоди страхового стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, при цьому зміни, внесені підпунктом "6" підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-УІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, тобто з 22 травня 2008 року відновлена норма закону, згідно якої при перерахунку пенсії повинен застосовуватись показник середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

              У своїх позовних вимогах позивач виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при цьому відповідно до законів України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на необхідність застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії у 2010 році у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання питання визначення даного показника на вказаний період не може прийматися до уваги, оскільки дане твердження порушує принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), право громадян на соціальний захист (ст.46 Конституції України), при цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих, прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

         Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають положення Закону №1058-1V.

       Окрім цього необхідно врахувати, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення Конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

       За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку моєї пенсії у 2010 році є протиправними.

Крім того ОСОБА_1 вважає, що доводи Пенсійного фонду України в Ленінському районі про те що: «Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось», не може бути прийнято до уваги, оскільки:

         Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008 визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-УІ які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».

         Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

            Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (у010р710-08) вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

                   В судовому засіданні позивач позов підтримала, мотивуючи обставинами, викладеними в позовній заяві та просила задовольнити позовні вимоги, мотивуючи обставинами, викладеними у позові.

            Представник відповідача проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення на позовну заяву.      

            При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці.

           З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці із письмовою заявою щодо правильності перерахунку її пенсії, однак їй було відмовлено.

У своїй відповіді на звернення ОСОБА_1, відповідач зазначає, що середня заробітна плата для перерахунку пенсії за 2007 р. була застосована відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 р. №20/0/18-09/039,4096/02-01 де зазначено, що при призначенні пенсії у 2009 році застосовується показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України враховується для обчислення пенсії за 2008 рік, як це визначено підпунктом 2 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорії громадян".

Така позиція зумовлена тим, що ч. 4 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами, внесеними Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") було передбачено проведення перерахунків пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначається згідно ст.40 даного Закону. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни що були внесені до статей 40,42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.

    Суд критично оцінює заперечення представника відповідача, в яких він посилається на зміст вказаного вище листа, оскільки перерахунок пенсії позивача проводився в 2010 р., а вказаний лист датовано 11.03.2009 р. і його зміст стосується призначення пенсії та її перерахунку саме в 2009 році.

Крім того, зважаючи на положення норми чинного Законодавства України, суд приходить до переконання, що дії управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо здійснення  перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 р. є незаконними з огляду на наступне.

              Згідно ч. 4. ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

               В зв’язку з тим, що попередня редакція ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачала застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, визнана рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року неконституційною, урядом України було прийнято  Постанову КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою були врегульовані дані питання.

               Зокрема, відповідно до п.п. 3) п. 11 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

           Як слідує з вищевказаного листа відповідача, що адресувався позивачу та змісту поданих суду заперечень по суті позову, у своїй діяльності відповідач керується вимогами нормативних актів Кабінету Міністрів України, зокрема, чинною Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», однак зважаючи на зміст згаданого листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року, при перерахунку пенсії позивача відповідач невірно застосував показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.

            Такий висновок суду ґрунтується на тому, що ст.ст.40,42 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 року не містить посилань щодо застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, а тому таку позицію відповідача суд вважає безпідставною та такою, що не ґрунтується на Законі.

             Роз’яснення, надані в листі Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року про те, що до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески при перерахунку пенсій має бути застосований показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, прямо суперечать положенням Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,  зокрема його п.п. 3) п. 11 де мова йде про календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, а не 2007 рік.    

            Таким чином, суд вважає, що відповідач, в даному випадку, керуючись позицією висловленою в вищевказаному листі, а не застосовуючи положення ст.ст.40,42 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, допустив порушення права позивача, що безумовно є незаконним.

Статтею 19 Конституції України визначено правовий порядок в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Таким чином, при перерахунку пенсії позивачу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці повинно було керуватися підпунктом 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме провести перерахунок пенсії за показником середньої заробітної плати працівників у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік, а не за 2007 рік.

Враховуючи вищевикладене та те, що у зв'язку з незаконними діями управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, при перерахунку пенсії позивача, її розмір був безпідставно зменшений, чим порушено конституційні права позивача на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, суд приходить до переконання про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача, відповідно до ст.ст.40,42 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог підпункту третього пункту одинадцятого Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії, незалежно від перерв в роботі, та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачені страхові внески за 2009 рік.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

   Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.      

На підставі викладеного, керуючись ст.58 Конституції України, ч.1 ст. 40, ч.4 ст.42, ч.4 ст.45, Закону України „Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування”, Постановою КМ України №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28.05.2008 року, ст.ст.8-12, 18, 71, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Вінниця, щодо здійсненого перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2010 року з врахуванням для обчислення пенсії визначеного у встановленому порядку показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням для обчислення пенсії визначеного у встановленому порядку показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік – календарного року, що передує року перерахунку пенсії.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці виплатити ОСОБА_1 різницю з 01 травня 2010 року між перерахованою пенсією та пенсією з врахуванням для обчислення пенсії визначеного у встановленому порядку показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік – календарного року, що передує року перерахунку пенсії.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: