2-а-2993/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           26.11.2010 року                                                     Ленінський районний суд м. Вінниці

Суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Бойко В.М., розглянувши у скороченому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

           ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, предметом якого є визнання неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці в перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок державної пенсії як інваліду 2-ї групи, захворювання якого пов’язано з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 2005 року в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, а також перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

            Ухвалою  Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.11.2010 року частину позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення дій з 01.01.2005 року по 03.05.2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду; в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов’язання до вчинення дій в період з 03.05.2010 року по 03.11.2010 року – провадження відкрито.

            22.11.2010 року судом отримано письмові заперечення відповідача на позовну заяву.

           Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

   Згідно положень ч.4 ст.54 Спеціального Закону "… в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком".

Згідно  положень ст.50 Спеціального Закону №796-ХІІ від 28.02.91 року, "особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам 3 групи - 15 процентів мінімальної пенсії за віком".

Згідно вимог ст.67 Закону №231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - "…у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму ..» .

Статтею 71 Закону №796-ХІІ від 28.02.91 року передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону".

Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, справа №1-28/2008, встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина".

Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст. 54 в редакції Закону від 05.10.2006 року, визнані неконституційними та  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України свого рішення ( п. 5 Рішення ).

Виходячи з загальних засад законодавства України, Закони України   мають вищий юридичний статус в порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів, але відповідач відмовляється зробити перерахунок пенсії відповідно до норм діючих Законів №796-ХІІ і №3551-XII, неправомірно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, грубо порушуючи всі перелічені конституційні права позивача.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» - мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України , а не постановами Кабінету Міністрів України. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії не встановлений і на сьогодні відсутня інша правова підстава для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, то Відповідач зобов'язаний виконати перерахунок пенсії позивача з врахуванням мінімальної пенсії за віком зазначених в ст.50.54 Закону України № 796 - XII від 28.12.91 р. на умовах та на підставі ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Нормами ст. 54 Спеціального Закону  визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку із втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки останній  відноситься до 1-ї категорії.

Частина третя зазначеної статті   із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV  від 17.11.2005 )   передбачає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у ч.3 ст.54 Спеціального Закону (17.11.2005 року) обчислення пенсій і призначення пенсій по інвалідності поставлене в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Не може бути прийнятним посилання Відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим  Законом, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті. Зазначене підтверджується Постановою Верховного суду України від 11.11.2008 року у справі за позовом до Управління пенсійного фонду про перерахунок  державної та додаткової пенсії, виплата яких передбачена ст.50,54 Спеціального Закону.

Правовою підставою позовних вимог  є частина 3 ст.67 Спеціального закону, нормами якої встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії  громадян на достатній життєвий  рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 996-14. Частиною 3 ст.4  даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на  одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься  до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в закону «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Обґрунтування  Відповідачем своєї позиції посиланням  на застосування у межах спірних правовідносин Постанови КМУ, спростовується також приписами  п.1 та 6 ст.92 Конституції України, ст.71 Спеціального Закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абз.2 преамбули, ч.3 ст.4 ч.2 ст.5  Закону № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення  законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», закони та інші нормативно – правові акти застосовуються  в частині, що не суперечить цьому Закону.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основні соціальних гарантій визначенні Законом України " Про державні соціальні стандарти та державні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-3. Ст. 17 даного закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

       Частиною 2 ст. 71 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 13, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   та керуючись ст.ст. 4, 6-12, 71, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

              Позов задовольнити.

    Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі    м.    Вінниці   провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 як інваліду 2-ї групи, захворювання якого пов’язано з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.05.2010 року по 03.11.2010 року в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, а також перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком .

              Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

  Постанову суду допустити до негайного виконання.

        Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання  не було подано апеляційної скарги.

          СУДДЯ: