Справа № 2-1397/10

                         Р І Ш Е Н Н Я

                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01.09.2010 р.    

        Міжгірський районний суд Закарпатської  області

в особі  головуючого судді Кривка В.П.,

        без участі  позивачів та  представника відповідача    

розглянувши  у   судовому засіданні  в приміщенні  райсуду в  смт.Міжгір'ї    справу  за позовами  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  до управління  Пенсійного  фонду України  в Міжгірському районі  про зобов'язання нарахувати  та виплатити  недоплачену щомісячну  державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за період з січня 2007 р. по червень 2010 р. включно в   грошовій сумі,  -

                    В С Т А Н О В И В :        

           20.07.2010  р.   позивачі  звернулися  з указаними  позовами  в суд,  які вмотивували  таким.  Позивачі мають статус “дитина війни” згідно  із  законом  України “Про  соціальний  захист  дітей  війни” (надалі закон) та право  на  щомісячну  соціальну  допомогу  в розмірі  30 % мінімальної  пенсії за віком,  починаючи  з 01.01.2006 р. Цю  надбавку  до пенсії  відповідач  мав виплачувати  у вказаному  розмірі пропорційно  до чинного  прожиткового  мінімуму  для осіб,  які  втратили  працездатність. Однак  не виплачував,  оскільки  дія ст. 6 Закону  у 2006-2008 р.р. щорічно  зупинялась законами України “Про  Державний  бюджет України”. Позивачка  зіслалася  на рішення  Конституційного   Суду України  № 6 – рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10 рп/2008 р.  від 22.05.2008 р., якими визнано неконституційними норми законів  про  зупинення  дії  ст. 6  Закону. В зв'язку  з  цим  позивачі    вважають,  що  відповідач  не  виплатив  їм пільгової  надбавки  до пенсії  в розмірі 30 %  до мінімального  прожиткового  мінімуму за вказані вище періоди,  оскільки  така фактично виплачувалась тільки у розмірі 10%. Позивачі просять зобов'язати  відповідача нарахувати та виплатити  їй недоплачену суму державної соціальної допомоги згідно ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”  в грошовій сумі та  з врахуванням надбавки  встановленої  ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні” № 56/95, оскільки вони проживають  в гірському населеному пункті, що стверджується відповідними посвідченням.

    Позивачі  в судове засідання не з'явилися, подавши суду заяву про розгляд справи без їх участі, одночасно інформувавши, що позовні вимоги підтримують, просять такі задовольнити.

    Відповідач  позовні вимоги   заперечив повністю, подавши заяву про розгляд справи у відсутності представника та письмове  заперечення  з такою  позицією. Виконання  вимог  ст. 6 Закону покладено  на відповідача  без  відповідного  нормативно-правового  врегулювання. З Держаного  бюджету відповідачу  виділено  кошти  на  виплату  особам,  які  мають  статус “дітей війни”  тільки  у 2007  і 2008 рр.  у розмірі 10 % від чинного  розміру  мінімальної  пенсії  за віком,  зокрема: у 2007 р.  тим “дітям війни”, які  мають інвалідність, а у 2008 р.  - всім  особам,  які  мають  такий  статус. Оскільки  ст. 3  Закону  передбачає  фінансування  надбавки  до пенсії  як  соціальної  допомоги з державного  бюджету  відповідач не має виплачувати  суму,  зазначену  у позові, бо не має  нормативного  врегулювання. Окрім  цього, відповідач  вважає,  що позивачі  пропустили  строк  звернення  до суду встановлений ст.257 ЦК України,  неправильно  розрахували  надбавку, а також Міжгірським районним судом в справі № 2-а-357/09  винесено постанови про задоволення позовних вимог  позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо виплати надбавки як “дитина війни” за період з 2007-2008 роки, однак останні повторно звернулися з аналогічними позовними вимогами до суду за 2007-2008 роки.

    Оцінивши  зміст  позовних  вимог,  позицію  позивачів та відповідача,  суд  дійшов  висновку,  що позова  підлягають  до часткового  задовольнення, виходячи  з такого.

    Ст. 6  Закону  передбачає,  що особи, які  мають статус “дітей війни” ( ст. 1 Закону),  мають  право  на  отримання  державної  соціальної  підтримки,  а саме  підвищення  до пенсії  в розмірі 30 % мінімальної  пенсії  за віком.  Ця  норма  Закону  була  зупинена в дії  на 2006 р.  законом “Про  внесення  змін  до закону  України “Про Державний  бюджет України  на 2006 рік”. У 2007- 2008 роках  законами  України  про Державний  бюджет України  на  ці роки  також  було  частково  зупинено  дією  ст. 6 Закону (виплати  проводились “дітям війни” -  інвалідам  у розмірі 50 %  від розміру  надбавки, встановленої  для учасників  війни  у 2007 р.  і в розмірі 10 %  надбавки  (замість розміру 30 %) -  всім  особам, які  мають  статус “дітей  війни” - у 2008р.). Вищевстановлені  закони  втратили чинність  згідно  з  рішенням  Конституційного   суду , а саме: - від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 р., за яким  визнано  неконституційними  положення ст. 71 п. 12 з урахуванням  ст. 111 закону  “Про  Державний  бюджет на 2007 рік”;

    -  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. , за  яким  визнано  неконституційними  положення  пп. 2 п. 4, розділу ІІ закону  України “Про  Державний  бюджет України  на 2008 р.»  та про  внесення  змін  до даних  законодавчих  актів  України”.

    Згідно з ст. 152 ч. 2 Конституції України     закони, які  визнані  Конституційним  Судом  України  неконституційними,  втрачають  чинність  з дня  ухвалення  рішення  про  їх  неконституційність.

      Статтею 71 закону “Про державний бюджет України на 2009 рік” КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  Названа норма передбачає  встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної   заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір  зазначених соціальних виплат згідно із законом “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Окрім цього,  дію ст. 6 Закону  не зупинено   в 2010 році   ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, а тому відповідач зобов'язаний  проводити  нараховування до пенсії  особам, які мають статус “дитина війни”, відповідно до вимог  ст. 6  закону  України “Про  соціальний  захист  дітей  війни”  в розмірі 30 % мінімальної  пенсії за віком.

    З врахуванням вищенаведеного  відповідач  мав  відновити  право  позивачів на  одержання  надбавки  до  пенсій,  передбачених  ст. 6 Закону відповідно з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.  і з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік  та з січня по червень 2010  р..  

      Суд не бере до уваги  заперечення   відповідача про повторне звернення до суду  з аналогічною позовною заявою позивачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, за якими винесено процесуальне рішення в адміністративному судочинстві в справі № 2-а-357/2009, оскільки з обліково-статистичної картки на адміністративну справу № 2-а-357/09 вбачається, що у справі громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 Участі не брали і стороною у справі не виступали.

    Позивачами пропущено   строк  позовної давності  по зверненню  до суду за захистом своїх порушених прав  в частині нарахування  та виплатити  недоплаченої  щомісячної  державної соціальної  допомоги як «Дитині війни» за   липень  2007 року, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки останній звернувся до суду за захистом своїх  порушених  прав 20.07.2010 р. Суд,  відповідно до вимог ст.267 ч.3 ЦК України, в цій частині позовних вимог  застосовує позовну давність  за заявою  відповідача і вважає, що позовні вимоги мають бути розглянуті за вимогами про періодичні платежі  у межах трьох річного строку позовної давності з дня звернення з позовними вимогами  до суду.

      Суд  вважає,  що відповідач  є  територіальним  органом, який законами  уповноважений  державою  призначати,  нараховувати,  перераховувати  пенсії  та надбавки  до  пенсії, передбачені  чинним  законодавством,  кожному  пенсіонеру  у відповідному  районі,  веде  облік пільгових  категорій  пенсіонерів,  тому  має  здійснити   належний  розрахунок  надбавки  до  пенсій  позивачів   з  дня  ухвалення  рішення  Конституційним  Судом  до закінчення відповідного  бюджетного  року. Таким  чином,  вимоги  позивачів  про стягнення  сум  у гривнях  і повністю за 2007, 2008  є  неправомірними  і відхиляються.

    Доводи  представника  відповідача  про  відсутність  механізму  реалізації  ст. 6  закону № 2195 -  ІV,  відсутність  коштів,  неналежність  відповідача  судом  відхиляється  як   такі,  що   суперечать  вимогам  Конституції України  з вищевказаних  мотивів.

      Окрім цього, згідно ст.6 п.2 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні”  від 15.02.1995 р. № 56/95,  позивачам   при нарахуванні та виплаті вищезазначеної недоплаченої соціальної допомоги слід  збільшити  розмір  такої на 20 %, оскільки позивачі проживають в гірському населеному пункті  України, що підтверджено відповідним посвідченнями у справі.  

    Судові  витрати  у виді  витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн., які було сплачено позивачами при подачі позову, слід частково стягнути з відповідача  у користь позивачів на підставі  ч.1  ст. 88 ЦПК України, а саме в сумі 37 грн. кожному, оскільки позовні вимоги позивачів задоволено частково, тільки в частині зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком за певні періоди.  Судові витрати у виді держмита в розмірі 51 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки останній звільнений від сплати такого згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито».  

      Керуючись  ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -

                    В И Р І Ш И В  :

    Позови  задовольнити частково.

    Зобов'язати  управління  Пенсійного  фонду України  в Міжгірському  районі Закарпатської  області  провести  нарахування  та виплату  підвищення пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 закону України  «Про соціальний захист дітей  війни», з врахуванням ст.28 закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні” та виплачених раніше сум:  

•   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,  

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6,   за періоди  з 20.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.,  з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та  з  01.01.2010 р. по 30.06.2010 р.  включно.

    У  задовольненні  решти позовних вимог відмовити.

   Судові витрати  у виді витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. стягнути з УПФУ в Міжгірському районі в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  -  кожному.

Копію  рішення  надіслати  сторонам.

    Апеляційну скаргу  на рішення суду може бути  подано в апеляційний  суд Закарпатської  області  через райсуд протягом  десяти  днів з дня  проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , -  протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Рішення  набирає  законної  сили  згідно  з ст. 223 ЦПК України.

Суддя                             В.П.Кривка