Справа № 2-1588/10

                        Р І Ш Е Н Н Я

                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                              (в повному обсязі)    

11.10.2010 р.

        Міжгірський районний суд Закарпатської  області

в особі  головуючого судді Кривка В.П.,

        без участі позивача та   представника відповідача,

розглянувши  у   судовому засіданні  в приміщенні  райсуду в  смт.Міжгір'ї    справу  за позовом  ОСОБА_1 до управління  Пенсійного  фонду України  в Міжгірському районі  про зобов'язання нарахувати  та виплатити  недоплачену щомісячну  державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за період з 01.01.2009 р.  по 30.06.2010 р. , -    

                                  В С Т А Н О В И В :    

              30.08.2010  р.   позивач  звернувся  з указаним  позовом  в суд,  який  вмотивував  таким.  Вона має  статус “дитина війни” згідно  із  законом  України “Про  соціальний  захист  дітей  війни” (надалі Закон) та право  на  щомісячну  соціальну  допомогу  в розмірі  30 % мінімальної  пенсії за віком,  починаючи  з 01.01.2007 р. Цю  надбавку  до пенсії  відповідач  мав виплачувати  у вказаному  розмірі пропорційно  до чинного  прожиткового  мінімуму  для осіб,  які  втратили  працездатність. Однак  не виплачував,  оскільки  дія ст. 6 Закону  у 2006-2008 р.р. щорічно  зупинялась законами України “Про  Державний  бюджет України”. Позивач  зіслався  на рішення  Конституційного   Суду України  № 6 – рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10 рп/2008 р.  від 22.05.2008 р., якими визнано неконституційними норми законів  про  зупинення  дії  ст. 6  Закону. В зв'язку  з  цим  позивач  вважає,  що  відповідач  не  виплатив  йому  пільгової  надбавки  до пенсії  в розмірі 30 %  до мінімального  прожиткового  мінімуму, який  був  чинним  у цей  період та 20% надбавки  встановленої  ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні” № 56/95.

    Позивач на розгляд справи не з'явився, подавши суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі та   одночасно повідомивши, що заявлені позовні вимоги підтримує.

    Відповідач  позов  заперечив повністю, подавши заяву про розгляд справи у відсутності представника та письмове  заперечення  з такою  позицією. Виконання  вимог  ст. 6 Закону покладено  на відповідача  без  відповідного  нормативно-правового  врегулювання. З Держаного  бюджету відповідачу  виділено  кошти  на  виплату  особам,  які  мають  статус “дітей війни”  тільки  у 2007  і 2008 рр.  у розмірі 10 % від чинного  розміру  мінімальної  пенсії  за віком,  зокрема: у 2007 р.  тим “дітям війни”, які  мають інвалідність, а у 2008 р.  - всім  особам,  які  мають  такий  статус. Оскільки  ст. 3  Закону  передбачає  фінансування  надбавки  до пенсії  як  соціальної  допомоги з державного  бюджету  відповідач не має виплачувати  суму,  зазначену  у позові, бо не має  нормативного  врегулювання.  Окрім  цього, відповідач  вважає,  що позивач  пропустив  строк  звернення  до суду встановлений ст.257 ЦК України,  неправильно  розрахували  надбавку, а також Міжгірським районним судом в справі № 2-1493/10 проведено судове засідання за позовною заявою позивача від 26.08.2010 р з аналогічними позовними вимогами.  

    Оцінивши  зміст  позовних  вимог,  позицію позивача  та  відповідача,  суд  дійшов  висновку,  що у задоволенні  позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав.

    Згідно рішення від 07.09.2010 року в справі № 2-1493/10 позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  задоволено частково, а саме зобов'язати  управління  Пенсійного  фонду України  в Міжгірському  районі Закарпатської  області  провести  нарахування  та виплату  підвищення пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 закону України  «Про соціальний захист дітей  війни», з врахуванням ст.28 закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні” та виплачених раніше сум   з     01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.07.2010 р. включно.

    Отже, позивач звернувся до суду повторно з одих і тих же підстав, а тому  позов позивача слід залишити без задоволення , оскільки такий вже задоволено  в цивільній справі № 2-1493/10.

    Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову  заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

      Керуючись  ст.ст.212-215 ЦПК України, підпунктом 2 підпунктом 3.6 та підпунктом 10 підпункту 3   розділу  ХІІ  «Прикінцеві положення»  ЗУ «Про судоустрій  і статус суддів»  від 07.07. 2010 р. № 2453-VІ,який набрав чинності 30.07.2010 р.,суд, -

                    В И Р І Ш И В  :

    В задоволенні позову  відмовити повністю.

    Апеляційну скаргу  на рішення суду може бути  подано в апеляційний  суд Закарпатської  області  через райсуд протягом  десяти  днів з дня  проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , -  протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Рішення  набирає  законної  сили  згідно  з ст. 223 ЦПК України.

Суддя                             В.П.Кривка