Справа № 2-1702/10

                                 Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08.10.2010 р.    

        Міжгірський районний суд Закарпатської  області

в особі  головуючого судді Кривка В.П.,

      без участі  позивачів  та представника відповідача,

розглянувши  у   судовому засіданні  в приміщенні  райсуду в  смт.Міжгір'ї    справу  за позовом  ОСОБА_1   до управління  Пенсійного  фонду України  в Міжгірському районі  про зобов'язання нарахувати  та виплатити  недоплачену щомісячну  державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за період з 09.07.2007 р.по  31.08.2010 р., -        

                                  В С Т А Н О В И В :    

              04.09.2010  р.   позивач  звернувся  з указаним  позовом  в суд,  який  вмотивував  таким.  Він має  статус “дитина війни” згідно  із  законом  України “Про  соціальний  захист  дітей  війни” (надалі Закон) та право  на  щомісячну  соціальну  допомогу  в розмірі  30 % мінімальної  пенсії за віком,  починаючи  з 01.01.2007 р. Цю  надбавку  до пенсії  відповідач  мав виплачувати  у вказаному  розмірі пропорційно  до чинного  прожиткового  мінімуму  для осіб,  які  втратили  працездатність. Однак  не виплачував,  оскільки  дія ст. 6 Закону  у 2006-2008 р.р. щорічно  зупинялась законами України “Про  Державний  бюджет України”. Позивач  зіслався  на рішення  Конституційного   Суду України  № 6 – рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10 рп/2008 р.  від 22.05.2008 р., якими визнано неконституційними норми законів  про  зупинення  дії  ст. 6  Закону. В зв'язку  з  цим  позивач  вважає,  що  відповідач  не  виплатив йому  пільгової  надбавки  до пенсії  в розмірі 30 %  до мінімального  прожиткового  мінімуму, який  був  чинним  у цей  період та 20% надбавки  встановленої  ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні” № 56/95.

    Позивач на розгляд справи не з'явився, подавши суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі та   одночасно повідомивши, що заявлені позовні вимоги підтримує.

    Відповідач  позов  заперечив повністю, подавши заяву про розгляд справи у відсутності представника та письмове  заперечення  з такою  позицією. Виконання  вимог  ст. 6 Закону покладено  на відповідача  без  відповідного  нормативно-правового  врегулювання. З Держаного  бюджету відповідачу  виділено  кошти  на  виплату  особам,  які  мають  статус “дітей війни”  тільки  у 2007  і 2008 рр.  у розмірі 10 % від чинного  розміру  мінімальної  пенсії  за віком,  зокрема: у 2007 р.  тим “дітям війни”, які  мають інвалідність, а у 2008 р.  - всім  особам,  які  мають  такий  статус. Оскільки  ст. 3  Закону  передбачає  фінансування  надбавки  до пенсії  як  соціальної  допомоги з державного  бюджету  відповідач не має виплачувати  суму,  зазначену  у позові, бо не має  нормативного  врегулювання. Окрім  цього, відповідач  вважає,  що позивач  пропустив  строк  звернення  до суду встановлений ст.257 ЦК України за період 2007-2008 р.р .

    Оцінивши  зміст  позовних  вимог,  позицію позивача  та  відповідача,  суд  дійшов  висновку,  що позовні вимоги   підлягають до  часткового  задовольнення, виходячи  з такого.

    Ст. 6  Закону  передбачає,  що особи, які  мають статус “дітей війни” ( ст. 1 Закону),  мають  право  на  отримання  державної  соціальної  підтримки ,  а саме  підвищення  до пенсії  в розмірі 30 % мінімальної  пенсії  за віком.  Ця  норма  Закону  була  зупинена в дії  на 2006 р.  законом “Про  внесення  змін  до закону  України “Про Державний  бюджет України  на 2006 рік”. У 2007- 2008 роках  законами  України  про Державний  бюджет України  на  ці роки  також  було  частково  зупинено  дією  ст. 6 Закону (виплати  проводились “дітям війни” -  інвалідам  у розмірі 50 %  від розміру  надбавки, встановленої  для учасників  війни  у 2007 р.  і в розмірі 10 %  надбавки  (замість розміру 30 %) -  всім  особам, які  мають  статус “дітей  війни” - у 2008-2010 р.р.). Вищевстановлені  закони  втратили чинність  згідно  з  рішенням  Конституційного   суду , а саме: - від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 р., за яким  визнано  неконституційними  положення ст. 71 п. 12 з урахуванням  ст. 111 закону  “Про  Державний  бюджет на 2007 рік”;

    -  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. , за  яким  визнано  неконституційними  положення  пп. 2 п. 4, розділу ІІ закону  України “Про  Державний  бюджет України  на 2008 р.  та про  внесення  змін  до даних  законодавчих  актів  України” .

    Згідно з ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, які  визнані  Конституційним  Судом  України  неконституційними,  втрачають  чинність  з дня  ухвалення  рішення  про  їх  неконституційність.

    Статтею 71 закону “Про державний бюджет України на 2009 рік” КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  Названа норма передбачає  встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної   заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір  зазначених соціальних виплат згідно із законом “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або  щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм закону “Про соціальний захист дітей війни”.

    Окрім цього,  дію ст. 6 Закону  не зупинено   в 2010 році   ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, а тому відповідач зобов'язаний  проводити  нараховування до пенсії  особам, які мають статус “дитина війни”, відповідно до вимог  ст. 6  закону  України “Про  соціальний  захист  дітей  війни”  в розмірі 30 % мінімальної  пенсії за віком.

    З врахуванням вищенаведеного  відповідач  мав  відновити  право  позивачки на  одержання  надбавки  до  пенсій,  передбачених  ст. 6 Закону відповідно з  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. ,  з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та  з січня по серпень  2010  р..

    Позивачем пропущено   строк  позовної давності  по зверненню  до суду за захистом своїх порушених прав  в частині нарахування  та виплатити  недоплаченої  щомісячної  державної соціальної  допомоги як «Дитині війни» за   липень  2007 року, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки останній звернувся до суду за захистом своїх  порушених  прав 04.09.2010 р. Суд,  відповідно до вимог ст.267 ч.3 ЦК України, в цій частині позовних вимог  застосовує позовну давність  за заявою  відповідача і вважає, що позовні вимоги мають бути розглянуті за вимогами про періодичні платежі  у межах трьох річного строку позовної давності з дня звернення з позовними вимогами  до суду.

    Суд  вважає,  що відповідач  є  територіальним  органом, який законами  уповноважений  державою  призначати,  нараховувати,  перераховувати  пенсії  та надбавки  до  пенсії, передбачені  чинним  законодавством,  кожному  пенсіонеру  у відповідному  районі,  веде  облік пільгових  категорій  пенсіонерів,  тому  має  здійснити   належний  розрахунок  надбавки  до  пенсій  позивачів   з  дня  ухвалення  рішення  Конституційним  Судом  до закінчення відповідного  бюджетного  року. Таким  чином,  вимоги  позивача  про стягнення  сум  у гривнях  і повністю за 2007, 2008  є  неправомірними  і відхиляються.

    Доводи  представника  відповідача  про  відсутність  механізму  реалізації  ст. 6  закону № 2195 -  ІV,  відсутність  коштів,  неналежність  відповідача  судом  відхиляється  як   такі,  що   суперечать  вимогам  Конституції України  з вищевказаних  мотивів.

      Окрім цього, згідно ст.6 п.2 ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні”  від 15.02.1995 р. № 56/95,  позивачу  при нарахуванні та виплаті вищезазначеної недоплаченої соціальної допомоги слід  збільшити  розмір  такої на 20 %, оскільки позивач проживає в гірському населеному пункті  України, що підтверджено відповідним посвідченням у справі.  

    Судові  витрати  у виді  витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 грн., які було сплачено позивачем при подачі позову, слід  стягнути з відповідача  у користь позивача на підставі    ст. 88 ЦПК України. Судові витрати у виді держмита в розмірі 8,50 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки останній звільнений від сплати такого згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито».  

    Керуючись  ст.ст.212-215 ЦПК України, підпунктом 2 підпунктом 3.6 та підпунктом 10 підпункту 3   розділу  ХІІ  «Прикінцеві положення»  ЗУ «Про судоустрій  і статус суддів»  від 07.07. 2010 р. № 2453-VІ,який набрав чинності 30.07.2010 р.,суд, -

                    В И Р І Ш И В  :

    Позов  задовольнити частково.

    Зобов'язати  управління  Пенсійного  фонду України  в Міжгірському  районі Закарпатської  області  провести  нарахування  та виплату  підвищення пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 закону України  «Про соціальний захист дітей  війни», з врахуванням ст.28 закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», ЗУ “Про статус гірських населених пунктів в Україні” та виплачених раніше сум за періоди:  з 04.09.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з    01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.08.2010 р. включно:

•   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    В задовольненні решти позовних вимог відмовити.

Копію  рішення  надіслати   сторонам  у справі.

    Судові витрати  у виді витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. стягнути з УПФУ в Міжгірському районі в користь ОСОБА_1.  

    Апеляційну скаргу  на рішення суду може бути  подано в апеляційний  суд Закарпатської  області  через райсуд протягом  десяти  днів з дня  проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , -  протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Рішення  набирає  законної  сили  згідно  з ст. 223 ЦПК України.

Суддя                             В.П.Кривка