Справа №2-а-245/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 року   Глобинський   районний   суд   Полтавської   області

                                    в складі : головуючого           - судді Прикіпєлової  Л.В.

                                                     при секретарі                      Таранець Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до інспектора Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області Невець Олександра Васильовича - про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом до інспектора Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області Невець О.В. про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 23.01.2010 року  інспектором ДПС Полтавської роти ДПС Невець О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача, як власника транспортного засобу, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України (перевищення встановленої швидкості руху) у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. Згідно постанови ОСОБА_1. 23.01.2010 року о 15.24 год. керував автомобілем ДЕУ, державний номерний знак НОМЕР_1 на 301 км автодороги Київ-Харків, рухаючись , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.29 ПДР «Обмеження швидкості руху 70 км/год», встановлений стаціонарно, рухався зі швидкістю  91 км/год. перевищивши при цьому встановлену швидкість руху 21 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.. Позивач прохає постанову по справі про адміністративні правопорушення від  23.01.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності визнати протиправною та скасувати  як незаконну, оскільки дана постанова необґрунтована та винесена з перевищенням компетенції суб»єкта владних повноважень, під час винесення постанови не дотримано вимог ст. 245, 280 КпАП України.

 Заявою до суду позивач ОСОБА_1 прохав справу розглядати у його відсутності, свої вимоги підтримує, прохав позов задовольнити.

    Відповідач по справі в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заперечень щодо позову не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 215 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган ( посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно протоколу, складеного 23.01.2010 року інспектором Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області Невець О.В., ОСОБА_1. 23.01.2010 року о 15.24 год. керував автомобілем ДЕУ, державний номерний знак НОМЕР_1 на 301 км автодороги Київ-Харків, рухаючись , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.29 ПДР «Обмеження швидкості руху 70 км/год», встановлений стаціонарно, рухався зі швидкістю  91 км/год. перевищивши при цьому встановлену швидкість руху 21 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України..

23.01.2010 року  інспектором ДПС Полтавської роти ДПС Невець О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача, як власника транспортного засобу, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України (перевищення встановленої швидкості руху) у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Як у протоколі про адміністративне правопорушення так і в постанові не зазначено якими саме засобами, що працюють в автоматичному режимі, здійснювалась фіксація адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлених останніх доводів.

При дослідженні  постанови, протоколу виявлено, що вони не відповідають п.2.3. п.2.6., 2.7., 2.10., 2.11. 2.12 Інструкції з оформленням матеріалів про адміністративні правопорушення (затвердженої наказом МЕС України 22.02.2001р. № 185 та зареєстрованої в МЮ України 26.03.2001р № 272/5463. Постанова та протокол написані нерозбірливим почерком.

При розгляді справи не були з»ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Таким чином суд вважає постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст..71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Адміністративний позов подано позивачем у строк встановлений ст. 289 КпАП України

Відповідачем не надано ні заперечення проти адміністративного позову, ні докази, які підтверджують правомірність його рішення, дії чи бездіяльності.

    А поскільки відповідач, на якого згідно закону покладений обов»язок доказування правомірності свого рішення, на неодноразові виклики в судове засідання не з»явилися, своїх заперечень проти позову не надав, що унеможливлює спростування  пояснень позивача, за відсутності мотивування у постанові відхилення доказів про те, що адміністративного правопорушення він не вчиняв, винесення постанови без опису обставин по справі щодо відхилення або спростування такої обставини по справі як пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності,  тому суд приходить до висновку, що порушення відповідачем ст.ст.251,252,280,283,284 КУпАП, при притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесенні постанови є підставою задоволення вимог позивача із скасуванням постанови і закриттям провадження по справі.

.

    Керуючись ст.ст.17-20, ч. 2 ст. 71, 104-106, ч. 1 ст. 102, ч. 2 ст. 162 КАС України, суд

                    постановив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову ВІ №093377 від 23.01.2010 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Петрогвича за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу  в розмірі 300грн. – скасувати, провадження в справі закрити.

             Постанова оскарженню не підлягає.          

               СУДДЯ                                                                                  Л.В.ПРИКІПЄЛОВА