Справа 22ц- 8688/ 10                                   Головуючий по 1 інстанції Тихонова Н.С.        

                            Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м  У к р а ї н и

21 грудня 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого – Базовкіної Т.М.,

суддів: Яв орської Ж.М., Колосовського С.Ю.,  

при секретарі судового засідання – Величковської В.С.,      

розглянула у відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2010р.  

за поданням державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про надання дозволу на примусове проникнення до житла,

встановила:

    У жовтні 2010р. державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції звернувся із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до помешкання боржника ОСОБА_2 для проведення виконавчий дій, а саме до квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2010р. постановлено про задоволення подання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність ухвали суду порушив питання про її скасування.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.5, 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звернутись до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника для перевірки його майнового стану, опису, арешту та вилучення належного йому майна.

Підставою для надання такого дозволу, відповідно до змісту цих норм закону, є наявність обставин, які свідчать про те, що боржник безпідставно чинить перешкоди для перевірки його майнового стану, опису,  арешту та вилучення з житла належного йому майна, що значно ускладнює чи робить  неможливим виконання судового рішення ( виконавчого документа).

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перебуває зведене  виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь: ВАТ „Мегабанк” -17568,06 грн.; ВАТ „ВТВ-банк” - 24346,97 грн.; ОСОБА_3 – 143073,53 грн.; ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” – 21981,21 грн.  

В квітні та травні 2009р. боржник ознайомився з постановами про відкриття виконавчого провадження від 17 лютого і 19 травня 2009р., якими також було накладено арешт на все належне йому майно.

Боржник відмовляється допустити державного виконавця до належної йому квартири з метою здійснення опису та арешту належного майна про що свідчать акти від 27 серпня і 07 вересня 2010р. (а.с.44,45), а це приводить до невиконання  судових рішень.

Встановивши зазначені обставини, суд правомірно на підставі ст.376 ЦПК постановив ухвалу про надання  державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до помешкання боржника.

Доводи апелянта щодо неповідомлення його про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, та як спростовуються наявними у справі доказами, а саме підписом боржника на другій сторінці постанови від 27 серпня 2010р. (а.с.31) та поштовим повідомленням (а.с.36). Стосовно вимоги державного виконавця про надання доступу до майна, то вона надсилалась боржнику за місцем його реєстрації (а.с.43) і у спосіб, який не суперечить ч.1 ст.27 Закону „Про виконавче провадження”.

Таким чином, суд постановив ухвалу з дотриманням закону, а тому апеляційна скарга в силу п.1 ч.1 ст.312 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2010р. залишити без зміни.

Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.  

              Головуючий:                 Судді: