Справа №2-а-313/10

2010 рік                                                                      

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 року суддя Троїцького районного суду Луганської області Бондаренко Л.І.,  розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що вона має правовий статус «дитини війни». Відповідачем їй не виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач просить суд визнати бездіяльність неправомірною та зобов’язати відповідача виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії, за період, як випливає із заявлених вимог, з 01.06.2010 року і по теперішній час.

Позивач в судове засідання не з’явилася. Про час і місце була повідомлена належним чином. Згідно поданої заяви просить розглянути справу без її участі.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив. Надав суду письмові заперечення проти позову з проханням справу розглянути без його представника. У своїх запереченнях проти позову посилається на те, що його дії є правомірними, оскільки вони здійснені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно реєстраційного номеру позов надійшов до суду 08.12.2010 року.

Згідно з пенсійним посвідченням позивачка має статус «дитини війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30%  від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2009 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:

«Дітям війни (крім тих, на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів, який втратив чинність та який є неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Таким чином, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи статус позивача, вона, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.99, ч.1 ст.100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.

Позивач звернулась до суду 08.12.2010 року з вимогами про здійснення нарахувань та виплати щомісячної грошової допомоги дітям війни за період з 01.06.2010 року і по теперішній час.

Позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, чинний у 2009 році, має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За загальним правилом, у разі встановлення невідповідності положень правових актів Конституції України, суд застосовує положення Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, враховуючи норми Конституції України, ЗУ «про соціальний захист дітей війни» та Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»- заперечення представника відповідача є неспроможними та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідач в особі УПФУ в Троїцькому районі Луганської області в 20140 році повинен був сплатити позивачу, яка має статус дитини війни, соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, чинний у 2009 році.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту  прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Троїцькому районі Луганської області, за місцем проживання позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Троїцькому районі Луганської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Згідно Декрету КМУ «про державне мито» пенсійний фонд України звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 122, 94, 159-163, 167, 186 КАС України, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд-

П О С Т А Н О В И В:

            Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в Троїцькому районі Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати  ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період часу з 01.06.2010 року по 07.12.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.                      

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01.06.2010 року по 07.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення,  а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, протягом 10 днів з дня отримання копії постанови до  Донецького апеляційного адміністративного суду через Троїцький районний суд Луганської області.

                                           Суддя: