ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. |
№ 14/453 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Бровар Б.І.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2006р.
у справі № 14/453 Господарського суду Полтавської області
за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Гребінківський елеватор”
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення 16440,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Гребінківський елеватор” звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16440,37 грн. боргу за невиконання договору складського зберігання зерна кукурудзи від 06.10.2004р. НОМЕР_1.
Позивач у судовому засіданні подав клопотання про уточнення позовних вимог в частині підстави подання позову, в якому зазначив, що замість договору складського зберігання зерна від 06.10.2004 р. НОМЕР_1 підставою подання позову є договір складського зберігання зерна кукурудзи від 06.10.2004 р. НОМЕР_2.
В судове засідання 23.12.2005р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача, крім заявленої суми боргу 16440,37 грн., витрати, пов'язані з розглядом справи в суді на суму 1209,99грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.12 -23.12.2005р. (суддя О.Т.Іваницький), залишеним без змін постановою Київського міжобласного господарського суду України від 23.02.2006р. (судді: П.К.Міщенко, М.О.Федоров, М.Л.Яковлєв) позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Гребінківський елеватор” задоволено, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Гребінківський елеватор” заборгованість у розмірі 16440,37 грн., суму витрат понесених в зв'язку з розглядом справи в суді у розмірі 1209,99грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 176,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, приватний підприємець ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12 -23.12.2005р. та постанову Київського міжобласного господарського суду України від 23.02.2006р. та направити матеріали справи на новий розгляд. Свою вимогу приватний підприємець ОСОБА_1 мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно преамбулі Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.
Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, яка визначає значення термінів, що вживаються в цьому Законі “ринок зерна” це є система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням.
Господарським судом встановлено, що 06.10.2004р. між позивачем, та відповідачем був укладений договір складського зберігання зерна кукурудзи НОМЕР_2, із чого випливає, що між сторонами виникли правовідносини щодо ринку зерна.
Згідно ст. 26 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, укладення договору складського зберігання зерна підтверджується видачею власнику зерна складського документу. Проте, господарським судом попередніх інстанцій у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів не було встановлено обставин щодо видачі позивачем відповідачу складського документу на відповідне зерно відповідної ваги та якості.
Правила щодо зберігання зерна на зерновому складі встановлені ст. 24 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, відповідно до якої зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Отже, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, даною правовою нормою на зерновий склад покладено обов'язок при прийманні зерна на зберігання здійснити аналіз його якості. Проте, господарським судом на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено обставин щодо здійснення позивачем аналізу зерна кукурудзи, що була передана відповідачем на зберігання позивачу та встановлення її якості.
Господарським судом встановлено, що за місяць до закінчення договору зберігання позивач видав відповідачу 35,86т. кукурудзи.
Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Отже, приписами даної правової норми встановлено, що видача зерна його володільцеві здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Проте, господарським судом попередніх інстанцій не встановлено обставин на підставі якого складського документу та зерно якої якості було видано позивачем відповідачу.
Згідно ч. 1 ч. 3 ч. 4 ст. 28 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання. Договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна. Враховуючи, що плата за зберігання зерна встановлюється договором складського зберігання, то для вирішення даного спору господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку був зобов'язаний встановити, розмір плати, встановлений договором та які послуги щодо зберігання зерна кукурудзи було надано позивачем відповідачу. Не досліджено господарським судом і обставин щодо фактичного часу зберігання зерна кукурудзи за відповідними складськими документами.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Проте, господарський суд попередніх інстанцій присуджуючи стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 1209,99грн. не дослідив та не дав правової оцінки обставинам щодо складу даних витрат позивача.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даного спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12 -23.12.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду України від 23.02.2006р. у справі № 14/453 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області..
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.
- Номер:
- Опис:
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 14/453
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Кривда Д.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 02.09.2009
- Дата етапу: 14.02.2011