Справа № 2-3935/10

                                             З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 грудня  2010 року                 Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого – судді Паламарчука М.С., при секретарі Шаповал І.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,

                                                           в с т а н о в и в :

    Позивач прохає визнати такими, що порочать його ділову репутацію як сільського голови Звенигородської сільської ради, відомості, поширені в листівках, які розповсюджувалися в с. Звенигородка та с. Марто-Іванівка 23 липня 2010 р., а саме в частині:

    а) «17.12.2009 року на 28 сесії Звенигородської сільської ради прийнято рішення, винесене сільським головою ОСОБА_1, про продаж меліоративної поливної системи розташованої на полях СТОВ «Гірник»(підземний трубопровід довжиною 8 км 450 м, а саме 603х8 – 2600 м та 325х8 – 5850 м)»;

    б) «В ході перевірки було встановлено, що при проведенні інвентаризації, яку проводив та затвердив ОСОБА_4, було в два рази занижено вагу труби Ш 325, тобто товщину стінки з 8 мм до 4 мм, що дало змогу не зараховувати близько 280 тон металу. Згідно документів з сільської ради було продано 527 т та плюс 280 т не врахованих, виходить 807 т за 230 тис. грн., тобто по 29 коп. за 1  кг. Поряд з колосальним заниженням вартості металевої труби було суттєво піднято вартість рекультивації (витрати на демонтаж труби та пошкодження земель) до близько 997 тис. грн.  хоча насправді дана сума становить близько 300 тис. грн.., тобто вкрадено ще близько 600 тис. грн. Враховуючи попит на б/в труби в Україні ціна на дані труби, які до речі знаходяться  в задовільному стані, складає більш як 4 грн. за 1 кг з цього виходить, що дана поливна система коштує 807000 х 4 = 3 млн. 228 тис. грн., а віднявши справжні витрати тобто 300 тис. грн. та суму за яку продано 230 тис. грн. виходить, що за даним продажем Звенигородська сільська рада втратила щонайменше 2 млн. 698 тис. грн.»

    Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішення приймалося шляхом голосування колегіальним органом – Звенигородською сільською радою. А йому, як сільському голові, було доручено укласти з Українською універсальною біржею договір на організацію та проведення аукціону. Тобто з тексту листівки можна зробити висновок, що сільський голова діяв з перевищенням своїх повноважень. Відповідно до акта проведення інвентаризації від 30.10.2009 р. при проведенні інвентаризації поливної системи комісія зробила фактичні заміри довжини труб. Він не проводив інвентаризацію самостійно.  Оцінка майна була проведена зазначеною біржею.

    Таким чином, незаконні дії відповідачів мали на меті дискредитувати його, неправдиво та безпідставно звинуватити у вчиненні  незаконних дій, приписати вчинки, яких він ніколи не робив  та до  яких не мав ніякого відношення, введення в оману жителів с. Звенигородка, а також широкого кола громадськості стосовно його службової діяльності на посаді Звенигородського сільського голови.

    Більшість обставин, про які йдеться в листівках, були предметом розгляду Кіровоградського окружного адміністративного суду. Зокрема, суд дав оцінку законності відчуження комунального майна, його вартості. Своєю постановою від 05 липня 2010 р. зазначений суд відмовив у задоволенні адміністративного позову прокурора в зв’язку з його безпідставністю.

    В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, пояснив, що вважає автором листівок ОСОБА_3, оскільки той неодноразово звертався до різних інстанцій з приводу продажу поливної системи, саме він голосував на сесії проти продажу. Він хотів би, щоб відповідачі принесли йому вибачення або спростували відомості через пресу. Але відповідних змін до позову в письмовій формі не подав.

    Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про причини неявки не повідомили. З раніше поданих ОСОБА_3 заперечень вбачається, що він не визнає свою причетність до поширення листівок.

    Заслухавши позивача, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

    Згідно з частинами  1 і 3   ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа має право на спростування недостовірної інформації; негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

    Примірником листівки та показами свідків підтверджується факт поширення ОСОБА_2 зазначених позивачем відомостей. Суд вважає, що відомості, викладені в п. «б» позовних вимог являються негативними, оскільки створюють думку про те, що поливна система була продана по занижених цінах. Доказів правдивості цього факту ОСОБА_2  не надала.  Щодо ОСОБА_3 то поширення ним спірних відомостей не доведене в судовому засіданні, ґрунтується на припущеннях, тому вимоги до нього не можуть бути задоволенні. Також не може бути спростована інформація, що міститься в п. «а» позовних вимог, оскільки з рішення Звенигородської сільської ради № 244 від 17.12.2009 р. вбачається, що приймалося воно по інформації позивача.  

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  Квитанціями підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 17 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 75 грн. Позов задовольняється частково, тому суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути 40 грн. судових витрат.

    Керуючись статтями 16, 201, 275 – 277  ЦК України, 213-215, 218 ЦПК України, суд

                                 в и р і ш и в :

    Позов задовольнити  частково.

    Визнати такими, що порочать ділову репутацію ОСОБА_1, як сільського голови Звенигородської сільської ради, відомості, поширені в листівках, які розповсюджувалися ОСОБА_2 в с. Звенигородка та с. Марто-Іванівка 23 липня 2010 р., а саме:

     «В ході перевірки було встановлено, що при проведенні інвентаризації, яку проводив та затвердив ОСОБА_4, було в два рази занижено вагу труби Ш 325, тобто товщину стінки з 8 мм до 4 мм, що дало змогу не зараховувати близько 280 тон металу. Згідно документів з сільської ради було продано 527 т та плюс 280 т не врахованих, виходить 807 т за 230 тис. грн., тобто по 29 коп. за 1  кг. Поряд з колосальним заниженням вартості металевої труби було суттєво піднято вартість рекультивації (витрати на демонтаж труби та пошкодження земель) до близько 997 тис. грн.,  хоча насправді дана сума становить близько 300 тис. грн.., тобто вкрадено ще близько 600 тис. грн. Враховуючи попит на б/в труби в Україні ціна на дані труби, які до речі знаходяться  в задовільному стані, складає більш як 4 грн. за 1 кг з цього виходить, що дана поливна система коштує 807 000 х 4 = 3 млн. 228 тис. грн., а віднявши справжні витрати, тобто 300 тис. грн., та суму, за яку продано, 230 тис. грн. виходить, що за даним продажем Звенигородська сільська рада втратила щонайменше 2 млн. 698 тис. грн.»

    В задоволенні інших вимог  до ОСОБА_2 та вимог до ОСОБА_3 відмовити.  

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 (сорок) грн. судових витрат.

           Заяви про перегляд заочного рішення можуть бути подані відповідачами протягом  10 днів з дня отримання його копії.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

                    Суддя: