Справа № 2а-1152\2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
17.12.2010 року Алчевський міський суд, Луганської області
у складі: Головуючого – судді Павлової З.М.
при секретарі Шапор С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алчевську цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов’язати доплачувати соціальну допомогу як дитині війни,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона має статус „дитини війни" у зв'язку з
чим, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни",
виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вважає, що положення Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік" в
частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не
відповідають Конституції України і тому не можуть застосуватись. З підстав
невідповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу II Закону України „ Про
Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих
актів України вважає неможливе їх застосування з 01.01.2008 року.
В зв’язку с цим просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську незаконними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з січня 2006 року по грудень 2006 року; з 01.01.2007 року по 31 грудня 2007 року ; з 01.01.2008 року по 31.12.2008 рок; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року – довічно.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1.Ф. не з’явилась, звернулась до суду з заявою, в якій позов підтримала у повному обсязі та просила слухати справу у її відсутності – а.с.9.
Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, надіслав суду свої заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на то, що соціальна допомога дітям війни за 2006 – 2007 року не сплачувалась, тому що це не було передбачено бюджетом. В 2008 та 2009 роках всім дітям війни сплачувалась соціальна допомога у розмірі 10% як це було передбачено бюджетом. В зв’язку з чим просив відмовити позивачці в задоволенні позову, справу розглянути у відсутності їх представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається що позивачка має статус „ дитина
війни", відповідачем їй виплачується пенсія за віком. Відповідно до Закону України
„Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 1 січня 2006
року, вона має право на підвищення до пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за
віком, однак відповідач не вживає заходи щодо проведення вказаного підвищення.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про
Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) зазначено, що пільги дітям війни,
передбачені абз.7 ст. 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"
запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6 Закону України „Про соціальний захист
дітей війни" - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому
півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з
Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Вказаний Закон України „Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) із
зазначеними змінами був чинний до 31 грудня 2006 року.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений
ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому у відповідача не було
підстав нараховувати підвищення пенсій дітям війни. Згідно ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" дія
статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" була зупинена. Рішенням
Конституційного
Суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не
відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України „Про
державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії статті 6 Закону України „Про
соціальний захист дітей війни". Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік внесення змін до деяких Законів України" був визначений порядок нарахування
підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України „Про
соціальний захист дітей війни".
Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -
20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового
стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1
відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж
на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї
частини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та
виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень
від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та у 2009 році.
В зв’язку з цим, суд вважає, що відповідач
зобов'язаний був перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині
війни з 09.07.2007 року; з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу встановленого статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": з 1 квітня - 605 грн., з 01 липня - 607 грн., з подальшим перерахунком в порядку встановленому законом.
Суд не приймає до уваги посилання
відповідача, що у законодавчому порядку питання визначення величини
мінімальної пенсії за віком не вирішено, оскільки підвищення пенсії дітям війни
діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до
рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від
22 травня 2008 року.
Згідно ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуск. У зв’язку з цим позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 2006 року.
А тому, враховуючи, що строк позовної давності 6 місяців, а адміністративний позов було подано до суду лише 22.11.2010 року, то і перерахування та здійснення виплат підвищення до пенсії має обчислюється з 22.05.2010 року.
Керуючись ст..ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в м. Алчевську про відмову в нарахуванні щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни ОСОБА_1.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 як дитині війні відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22.05.2010 року.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю її вимог.
Постанова може бути оскаржена до Донецького адміністративного апеляційного суду в строк десяти днів з дня проголошення постанови.
СУДДЯ ПАВЛОВА З.М.