Справа №2- 14/010

                                                                  _________ 2010 р.

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 грудня 2010 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

головуючого  судді                                             Кобзій Т.І.

при секретарі                                                       Бондаренко Г.Я.,

з участю     представника відповідачів              ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином ,

ВСТАНОВИВ:

                       Позивач звернувся до суду із даним  позовом 12 травня 2009 року, посилаючись на ту обставину, що   16 грудня 2007 року близько 8 год. 15 хв. під час його руху на роботу на пер. Депівський в сел. Родакове  поблизу буд. №4  на нього напали відповідачі, які стали разом його бити. Спочатку ОСОБА_3 вдарив кулаком по обличчю, розбивши губу, після цього разом з ОСОБА_4 стали наносити удари кулаками по обличчю та по голові, після чого він упав на землю та втратив пам`ять. Всього йому було нанесено більше 25 ударів. Коли він лежав на землі, його продовжували бити по різним частинам тіла, в основному по голові, а також по тулубу, ногам та грудній клітці.   В зв`язку  з одержаними тілесними  ушкодженнями, заподіяними відповідачами, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Зимогір `ївській міській лікарні  16 та 17.12.2007 року, а потім в хірургічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ  з 18.12.2007 року по 28.12.2007 року, з 28.12.2007 року  по 12.01.2008 року та з 29.01.2008 року по 16.02.2008 року, з 2.04.2008 року по 11.04.2008 року    в неврологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ,  з 3.07.2008 року по 29.07.2008 року,  з 02.12.2008 року по 16.12.2008 року.  Згідно висновку комісійної судово – медичної експертизи тілесні ушкодження, які причинені позивачу,   відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров `я .  Постановою Слов`яносербського  районного суду від  5 березня 2009 року кримінальна справа у відношенні  відповідачів закрита в зв`язку з Законом України „Про амністію”. Але відповідач ОСОБА_3 повинен відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Посилаючись на те, що діями відповідачів йому заподіяну матеріальну шкоду, яка складається з витрат на придбання медикаментів в сумі  417 грн. та вартості пошкодженої куртки  120 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2537 грн., та моральну шкоду в сумі 40000 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката, оскільки відповідач ОСОБА_4 є неповнолітнім та не має коштів для відшкодування шкоди.

          В доповненні до позовної заяви від 15 червня 2009 року позивач збільшив свої позовні вимоги та, посилаючись на те, що після заподіяння йому тілесних пошкоджень його стан здоров ` я не покращується, і він знову з 05.05.2009 року по 27.05.2009 року знаходився на лікуванні в психоневрологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ та поніс витрати на придбання медикаментів на суму 600 грн. 04 коп., позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3  суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 3137 грн. 04 коп..          

В доповненні до позовної заяви від 5 травня 2010 року просив  стягнути суму матеріальної шкоди  3137 грн. 04 коп.,  моральної шкоди 40000 грн. та витрати на правову допомогу з відповідачів в солідарному порядку.

             В доповненні до позовної заяви від  2.11.2010 року  позивач збільшив свої позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди  на суму 2600 грн. 64 коп.,  затрачені ним на оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення судів в сумі  120 грн. та за проведення судово-психологічної експертизи в сумі 2480 грн. 64 коп., та просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку матеріальну шкоду в сумі 5737 грн.68 коп., а в доповненні до позовної заяви від 12.11.2010 року збільшив суму позову на витрати на лікування за період з 25.12.2010 року по 13.01.2011 року та амбулаторне лікування з 1.04.2011 і з 11.10.2011 року на 417 грн. 01 коп.,  визначивши загальну суму матеріальної шкоди  в розмірі 6154 грн. 69 коп..

В судовому засіданні позовні вимоги за зміненими позовами підтримав у повному обсязі, пояснивши, що в останньому позові помилково вказав 2011 рік, замість 2010 року, а 2010 рік – замість 2009 року.

                 Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов визнали частково, згодні відшкодувати витрати на лікування позивача ОСОБА_2 в хірургічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ  з 18.12.2007 року по 28.12.2007 року,  оскільки відповідно до висновків комісійних судово-медичних експертиз саме це лікування знаходиться в причинному зв`язку з заподіяними 16 грудня 2007 року тілесними ушкодженнями позивачу. Все інше лікування було викликано іншими захворюваннями позивача, тому на згодні оплачувати витрати на лікування. Позовні вимоги на відшкодування  моральної шкоди визнають на суму 200 грн., а понесені витрати лише в часті відшкодування витрат на оплату послуг адвоката та витрат інформаційно – технічне забезпечення судів .

                                  Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, представника відповідачів,  суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.

                            Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об 'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того,   згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або  заперечень.

                          Відповідно до ст. 1166 ЦК України  матеріальна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі,  відшкодовується  в повному розмірі особою, що заподіяла шкоду. Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється  від її відшкодування, якщо доведе, що  вона  причинена не з її вини. Постановою Слов`яносербського  районного суду від 5 березня 2009 року кримінальна справа у відношенні  відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4  за ч.2 ст.125 КК України закрита в зв`язку з Законом України „Про амністію”. Даною постановою визнана вина  відповідачів ОСОБА_3 та А.С. в скоєнні злочину, та заподіянні позивачу тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров `я.

                       Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я  фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

                        В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ту обставину, що після заподіяння йому тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ  з 18.12.2007 року по 28.12.2007 року, з  28.12.2007 року  по 12.01.2008 року та з 29.01.2008 року по 16.02.2008 року, і оскільки стан його здоров`я не покращився, періодично  продовжував лікування в стаціонарних та амбулаторних умовах, що є наслідком побиття його відповідачами.

                     Згідно висновку судово-медичної експертизи, проведеної Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи,  виявлені у ОСОБА_2 при зверненні по медичну допомогу садна на шкірі носа, крововилив на нижніх віках обох очей, закритий перелом кісток носа із зсувом, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку утворилися від дії тупих предметів, можливо, в зазначений термін (16.12.2007 року) і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров `я, що вимагають для свого лікування термін понад 6, але менше 21 дня. В даний час у нього є наслідки перенесеної травми у вигляді зрощеного перелому кісток носа без порушення носового дихання. При огляді ОСОБА_2 в комісії ознак психічного розладу не виявлено, в зв`язку з чим встановлений йому діагноз: органічне ураження головного мозку (наслідки ЧМТ по дорозі на роботу у 2007 році), астено-невротичний синдром при проведенні експертизи  не враховувався У період з 18.12.2007 року по 28.12.2007 року він знаходився в хірургічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ з приводу заподіяної травми (закритий перелом кісток носа із зсувом, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку), лікування призначене в повному обсязі і відповідно до встановленого діагнозу. Знаходження на лікуванні в неврологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ з  28.12.2007 року  по 12.01.2008 року, в психоневрологічному відділенні з 29.01.2008 року по 16.02.2008 року, з 2.04.2008 року по 11.04.2008 року    в неврологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ,  з 3.07.2008 року по 29.07.2008 року,  з 02.12.2008 року по 16.12.08 року та з 05.05.2009 року по 27.05.2009 року в психоневрологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ обумовлено скаргами хворого і не підтверджене об`єктивними медичними даними (відсутня клінічна картина органічного ураження головного мозку, астено-невротичного синдрому). Таким чином знаходження ОСОБА_2 у вказані періоди в лікувальних установах не пов`язано із заподіяними йому 16.12.2007 року пошкодженнями.

                           За таких обставин суд вважає, що відповідачі повинні  відшкодувати позивачу витрати на придбання ліків за час його знаходження на стаціонарному лікуванні лише за  період з 18.12.2007 року по 28.12.2007 року, коли знаходився в хірургічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ, у зв`язку з заподіяними йому 16.12.2007 року тілесними ушкодженнями. Вимоги в частині відшкодування витрат на придбання ліків за періоди  лікування в неврологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ з  28.12.2007 року  по 12.01.2008 року, в психоневрологічному відділенні з 29.01.2008 року по 16.02.2008 року, з 2.04.2008 року по 11.04.2008 року    в неврологічному відділенні відділкової лікарні ст. Луганськ,  з 3.07.2008 року по 29.07.2008 року,  з 02.12.2008 року по 16.12.08 року та з 05.05.2009 року по 27.05.2009 року задоволенню не підлягають, оскільки це лікування згідно висновку експертизи,  не знаходиться в причинному зв`язку з заподіяними йому відповідачами 16.12.2007 року тілесними ушкодженнями . Вимоги позивача в частині відшкодування витрат на лікування, зазначені  в доповненні до позовної заяви від 12.11.2010 року, стосовно   витрати на лікування за період з 25.12.2010 року по 13.01.2011 року та амбулаторне лікування з 1.04.2011 і з 11.10.2011 року на 417 грн. 01 коп. також не можуть бути задоволеними, оскільки, хоча позивач і зазначив у судовому засіданні, що в позовній заяві допущена описка року лікування, проте  позивачем не надані докази, що ці періоди лікування знаходяться в причинному зв ` язку з заподіяними йому 16.12.2007 року тілесними ушкодженнями. не підтверджуються.

                 Згідно наданих позивачем чеків ним було придбано на лікування   за  період з 18.12.2007 року по 28.12.2007 року медикаменти на суму  4 грн. 45 коп. (чек від 21.12.2007 року), на суму 3 грн. 25 коп. (чек від 19.12.2007 року) та на суму 11 грн. 35 коп. (чек від 24.12.2007 року).  Загальна сума 19 грн. 05 коп.  підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

                      У відповідності зі ст..1167 ЦК України   моральна шкода,   завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Тому відповідачі зобов’язані відшкодувати позивачу і завдану йому  в результаті  заподіяння тілесних ушкоджень моральну шкоду. Позивач обгрунтовує свої вимоги в частині відшкодування моральної шкоди,  тим, що він переніс страх за своє здоров’я та життя, нервове потрясіння та душевні переживання, фізичний біль та страждання,  приниження честі та гідності, нанесено шкоду діловій репутації перед рідними та колегами по роботі.  Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи в ході експертного дослідження у ОСОБА_2 проявляється підвищений рівень   внутрішньої напруженості та  тривоги з загостреним реагуванням на психотравмуючі  ситуації, які виявляють незначний дезорганізуючий вплив  на головні показники його психологічного стану з  переживанням емоцій низької інтенсивності, які самообмежуються в часі.   Інших доказів, щодо  заподіяння моральної шкоди та її розміру, позивач суду не надав.

                    У відповідності зі ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.  За таких обставин та з врахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з врахуванням ступеню заподіяної  йому моральної шкоди діями відповідачів та їх матеріального становища в сумі 2000 грн., яку  необхідно стягнути з відповідачів в солідарному порядку .

                       Понесені позивачем витрати на оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення судів в сумі  120 грн., за правову допомогу адвоката в сумі 1300 грн.  та за проведення судово-психологічної експертизи в сумі 2480 грн. 64 коп. не є матеріальною шкодою, а у відповідністю зі ст. 79 ЦПК України є судовими витратами, тому підлягають стягненню не в солідарному, а в дольовому порядку, та відповідно до ст. 88 ЦПК  України присуджуються позивачу пропорційно задоволеній сумі позову. Тому витрати за проведення судово-психологічної експертизи підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в розмірі 50% від сплаченої суми, тобто в розмірі 1240 грн. 32 коп..

                        На підставі викладеного, керуючись ст. 22,23, 1166, 1167, 1195, ЦК України, ст.ст. ст. 10, 11,60, 212,214  ч.3 ст.209 ЦПК У країни,  суд  

ВИРІШИВ :

    Позов задовольнити частково.

                      Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в солідарному порядку  на користь ОСОБА_2   на відшкодування матеріальної шкоди 19  грн. 05 коп.,  на відшкодування моральної шкоди  2000 грн. (дві  тисячі  грн.), а всього 2019 грн.  05 коп. (дві тисячі  дев`ятнадцять грн. 05 коп.).  

                      Стягнути з ОСОБА_3, та ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 повернення понесених ним витрат на інформаційно – технічне забезпечення судів в сумі  120 грн. та за правову допомогу адвоката в сумі 1300 грн., а всього 1420 грн.,   в дольовому відношенні в сумі по 710 грн. (сімдесят десять грн.)  з кожного, витрат за проведення судово-психологічної експертизи пропорційно задоволеній сумі позову в сумі по 620 грн. 16 коп. з кожного, а всього по  1330 грн. 16 коп. (одна тисяча триста тридцять грн. 16 коп.) з кожного.  

                     Стягнути з   ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір з кожного в сумі по 75 грн. 50 коп. (сімдесят п ` ять грн. 50 коп.) на користь держави .    

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Слов`яносербський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу   протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя                                                          Кобзій Т.І.