Справа № 2А-1509/10 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Ковель 15 грудня 2010 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді ВОСКОВСЬКОЇ О.А,
розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про зобов’язання проведення перерахунку та виплату надбавки до пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 в грудні 2010 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про зобов’язання проведення перерахунку та виплату надбавки до пенсії як дитині війни.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказує на те, що вона є дитиною війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно, покликаючись на те, що протягом 2009 - 2010 років таке підвищення пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просить поновити строк звернення до адміністративного суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в її користь підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 роки включно.
Згідно ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.12.2010 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області про нарахування та стягнення встановленого дітям війни підвищення до пенсії в частині вимог перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 01.06.2010 року включно залишено без розгляду.
Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку скороченого провадження, що відповідає вимогам ст.183-2 КАС України.
Відповідач у поданих суду письмових запереченнях позов не визнав, зазначаючи, що позивачем пропущений строк позовної давності. Крім того, управління Пенсійного фонду діяло в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно -правовими актами та в межах коштів, які були виділені державним бюджетом для вказаних виплат. В задоволенні позову просить відмовити в повному об'ємі.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Позивачка має правовий статус дитини війни, встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, і отримує пенсію за віком, що визнано сторонами і підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01січня 2008 року, текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008 ці положення визнані неконституційними і починаючи з 22 травня 2008 року відновлено редакцію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Будь-які зміни у вказану норму протягом 2009 - 2010 років не вносились, а тому вона є чинною на день розгляду справи і позивачу, починаючи з 01 червня 2010 року, повинно виплачуватись підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Не зважаючи на вказані норми Закону, відповідач продовжує виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49,80 грн., який визначений постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та відповідає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, станом на 2008 рік.
Такі дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства з наступних підстав.
Статтею 70 ЗУ "Про Державний бюджет на 2010 рік" закріплено право Кабінету Міністрів України встановлювати у 2010 році розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Обрахування соціальної гарантії по ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому вищевказані повноваження Кабінету Міністрів України не поширюються на спірні правовідносини.
Право Кабінету Міністрів України визначати на 2010 рік розміри соціальних гарантій, які залежать від прожиткового мінімуму, закріплене ст. 52 ЗУ "Про Державний бюджет на 2010 рік" не реалізовано, відповідна постанова відсутня, а використання постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року суперечить рішенню Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України при визначені розміру надбавки повинні керуватись саме положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни, суд приходить до наступних висновків.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин, положення ч.3 ст.28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.
Відповідно до ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини ( аналогія закону).
Аналогічна позиція висловлена Європейським Судом з прав людини у справі Case47/74 van Duyn v. Home Offise, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов’язання, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Аналізуючи викладені правові норми, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, яка виплачується позивачу, як дитині війни виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Відсутність бюджетного фінансування передбачених ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чи чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
У задоволенні вимог позивача за період з 03 грудня 2010 року (наступний за зверненням до суду день) і надалі слід відмовити.
За змістом ст.ст.2,6 КАС України особа звертається до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів. Факт порушення в рамках скороченого провадження може бути встановлений судом лише на день звернення до суду. Справа не може розглядатись щодо гаданих в майбутньому порушень.
Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши правові норми, приходить до висновку, що відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 02 червня 2010 року по 02 грудня 2010 року (по день звернення позивача до суду з адміністративним позовом), з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України дана постанова суду підлягає до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 71, 72, 86, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171-2, 183-2, 256 КАС України, на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 52, 70 ЗУ "Про Державний бюджет на 2010 рік", рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 02 червня 2010 року по 02 грудня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Постанова суду підлягає до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуюча: О.А.ВОСКОВСЬКА