ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. | № 6/337-3/204 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничник” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2005р.
у справі №6/337-3/204 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничник”
до відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна по
Івано-Франківській області,
Івано-Франківського державного комерційно-виробничого підприємства „Залізничник”,
приватного підприємця Оленина Валерія Івановича
про визнання недійсним договору оренди державного майна
за участю представників:
ТОВ „Залізничник” –Захаріїв Б.Д.;
РВ ФДМУ по Івано-Франківській області –не з’явилися;
ВАТ „Залізничник” –не з’явилися;
ПП Оленин В.І. –не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю „Залізничник” звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом та просило суд визнати недійсним договір оренди державного майна (нежилого приміщення) від 01.08.2003р., укладений між відповідачами у справі –Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській області та приватним підприємцем Олениним Валерієм Івановичем.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що господарське товариство, створене членами трудового колективу магазину №19, - ТОВ „Залізничник” звернулося з заявою до ДКВП „Залізничник” щодо оренди структурного підрозділу ДКВП „Залізничник” –магазину №19, подавши відповідний проект договору, між тим, в порушення вимог ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, договір укладено з іншою особою –ПП Олениним В.І (т.1 а.с.2).
Відповідач у справі – Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області у відзиві на позов проти заявленого позову заперечувало, вказуючи на те, що:
- позивачу пропонувалось укласти договір оренди частини приміщення магазину, площею 308,67м2, враховуючи надання іншої частини магазину в оренду особі, яка звернулася раніше, на що не погодився позивач;
- об’єктом оренди за умовами договору є нежиле приміщення, а не цілісний майновий комплекс, у зв’язку з чим позивач не має переважного права на його оренду (т.1 а.с.74).
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2004р. відповідача у справі - Івано-Франківське ДКВП „Залізничник” замінено правонаступником –Відкритим акціонерним товариством „Залізничник” (т.1 а.с.81).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2005р. у позові відмовлено (т.2 а.с.38-40).
Вважаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими, суд першої інстанції виходив з того, що:
- оскільки об’єктом оренди відповідно до умов спірного договору є нежиле приміщення, а не цілісний майновий комплекс, дотримання вимог ч.6 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо повідомлення трудового колективу про намір орендувати цілісний майновий комплекс не вимагається;
- під час укладення спірного договору не порушено вимог щодо передачі в оренду майна на конкурсних засадах, оскільки не встановлено, що позивач звертався з відповідною заявою у період подання такої заяви ПП Олениним В.І.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2005р. залишено без змін (т.2 а.с.141-145).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Залізничник” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а позов задовольнити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.08.2003р., за погодженням з РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, між Франківським державним комерційно-виробничим підприємством “Залізничник”, правонаступником якого є ВАТ “Залізничник”, та приватним підприємцем Олениним Валерієм Івановичем укладено договір оренди державного майна. Відповідно до умов зазначеного договору, ПП Оленину В.І. в строкове платне користування передавалось державне майно –нежиле приміщення магазину №19 площею 398,17кв.м., розташоване у м. Долина по вул. Шевченка строком на 1 рік.
У подальшому, 14.11.2003р. відповідно до угоди про зміну до договору оренди від 01.08.2003р., договір оренди від 01.08.2003р. викладено у новій редакції. Зміни, зокрема, щодо особи орендодавця внесені у зв’язку з приватизацією Івано-Франківського ДКВП “Залізничник” та перетворенням його у ВАТ “Залізничник” та не входженням приміщення магазину, що передавалось в оренду, до статутного фонду ВАТ “Залізничник”.
Предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаного договору оренди від 01.08.2003р. із внесеними до нього змінами 14.11.2003р.
Оспорюючи дійсність такого договору, позивач вважає. що він укладений з порушенням вимог чч. 6,7 ст.9, Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
Відповідно до ч.7 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), укладення договору оренди майна підприємства, його структурного підрозділу з іншими фізичними та юридичними особами здійснюється за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного трудовим колективом підприємства, його структурного підрозділу впродовж двадцяти днів з дня направлення їм повідомлення про намір орендувати відповідно цілісний майновий комплекс підприємства, структурного підрозділу.
Посилаючись на зазначену норму, ТОВ “Залізничник” зазначає, що він створений трудовим колективом і його право порушено у зв’язку з укладенням спірного договору, оскільки про намір орендувати майно ПП Олениним В.І. його не було повідомлено.
Разом з тим, із змісту зазначеної норми вбачається, що відповідне повідомлення надсилається у разі наміру орендаря взяти в оренду цілісний майновий комплекс підприємства, структурного підрозділу.
Однак, за умовами спірного договору в оренду передане нежиле приміщення магазину №19 (м. Долина Івано-Франківської області), а не його цілісний майновий комплекс.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону, цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
В силу ч.7ст.9 Закону, за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.
Судами встановлено, що ПП Оленин В.І. звертався з заявою про оренду саме нежилого приміщення магазину. При цьому, встановлено, що позивачу пропонувалось укласти договір оренди частини нежилого приміщення магазину (враховуючи перебування іншої його частини в оренді у іншої особи), між тим відповідна угода підписана позивачем не була.
Враховуючи зазначене, суди, з урахуванням вищенаведених норм права, дійшли правильного висновку щодо безпідставності заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. у справі №6/337-3/204 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничник” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.