Справа № 2-3844-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 грудня     2010  року                                м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                        Кирилюк Г.М.

при секретарі                                   Халпахчієвій Є.В.

з участю позивача                           ОСОБА_1

відповідача                                       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про  розірвання  шлюбу,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2010  року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання  шлюбу. Посилається на  відсутність  взаєморозуміння, поваги  між ними,  наявність  постійних  конфліктних  ситуацій та сварок через різне  бачення   вирішення  побутових проблем.

В позові  зазначила, що почуття  довіри та поваги один до одного  втрачено  у зв'язку з тим, що  відповідач  повністю  байдужий  до її інтересів, стану здоров'я.  З січня  2010  р.  вони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть  спільного  господарства,  кожен має свій особистий бюджет.  

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила, що після  надання судом   строку на  примирення відповідач намагався  відновити  стосунки.  Проте,  у зв’язку з  втратою  до  нього  почуттів вона  проти  цього  заперечує  та наполягає на  розірванні  шлюбу.

Відповідач проти  розірвання  шлюбу не заперечує.  Пояснив, що   дружина  відмовляється від  відновлення стосунків та  спільного  проживання,  його  наміри  зберегти сім`ю  позитивних  наслідків не принесли.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно  ч. 1 ст.  24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді  жінки та чоловіка. Примушування  жінки та чоловіка до шлюбу не  допускається.

Згідно ч.1 ст.55 СК України  дружина та чоловік  зобов’язані  спільно  піклуватися про  побудову  сімейних відносин  між собою та іншими  членами сім’ї на почуттях  взаємної  любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Згідно  ч. ч. 3,4 ст. 56  СК України кожен  з подружжя  має право  припинити  шлюбні  відносини. Примушування  до припинення  шлюбних  відносин,  примушування  до їх збереження, в тому числі примушування  до статевого  зв’язку за допомогою насильства, є порушенням права  дружини, чоловіка на свободу  та особисту недоторканість  і може мати наслідки, встановлені  законом.  

Судом встановлено, що сторони перебувають  в зареєстрованому  шлюбі з 06 грудня  1997  року. Від шлюбу мають  дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторони  тривалий час не  ведуть спільного  господарства, не  підтримують  шлюбних стосунків, мають  окремий бюджет.  Строк, наданий судом  на  примирення, позитивних наслідків не надав.

Як пояснила позивачка,  подальше  перебування  в шлюбі з  відповідачем суперечить  її інтересам.

Суд, досліджуючи зібрані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності,  дійшов висновку, що  сім’я сторін розпалася, їхнє спільне  проживання  суперечить  інтересам позивача, що має  істотне  значення, а тому позов про розірвання  шлюбу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110,112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 57, 60,  209, 212, 213, 215 ЦПК України суд ,-

вирішив :

Позов задовольнити.

Шлюб,  зареєстрований 06 грудня 1997  року між ОСОБА_2  та ОСОБА_1 в Центральному відділі реєстрації  шлюбів м. Києва  з Державним Центром  розвитку сім`ї, актовий запис №1862,   розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом десяти днів з дня  його  проголошення.

Суддя: