АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Щолокової О.В.
Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.
При секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, та адвоката ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 удаваним, прихованим договір довічного утримання та його розірвання в зв’язку з невиконанням умов, визнання права власності на житловий будинок та виселення з житлового будинку,-
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_2, від 26.12.2003 року удаваним, визнання прихованим договір довічного утримання та його розірвання в зв’язку з невиконанням ОСОБА_7 його умов, визнання права власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 за її сином ОСОБА_5 та виселення відповідачів із вказаного будинку.
В позовній заяві посилалася на те, що спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності її свекрусі ОСОБА_6, оскільки вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з її сином ОСОБА_8 ОСОБА_7 є невісткою ОСОБА_6 від першого шлюбу з ОСОБА_8, а ОСОБА_2 – онуком та є відповідачами по справі. Після смерті ОСОБА_2, відповідачі почали спільно проживати з ОСОБА_6 26.12.2003 року під впливом насильства з боку відповідачів, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в рівних частках спірний житловий будинок. При цьому, відповідачка ОСОБА_7 видала даний договір за договір довічного утримання. Після цього відповідачі почали ще більше фізично знущатися з свекрухи, а тому вона у 2004 році звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, проте 04 грудня 2004 року померла. Оскільки син позивачки ОСОБА_5 є також спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, та його права підлягають захисту, а тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений 26.12.2003 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучинською Л.П., зареєстрований в реєстрі за №2717. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 – ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів у справі, недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7, ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна с карга адвоката ОСОБА_7 – ОСОБА_3 – частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦК УРСР (1963 року) угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Як встановлено судом першої інстанції 26.12.2003 року між ОСОБА_6, яка померла 04.12.2004 року, та ОСОБА_2, ОСОБА_7 було укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнавши даний договір дарування недійсним за позовною вимогою, заявленою ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наміру на укладення даного дарування у померлої ОСОБА_6 не було, а підписала вона його лише в зв’язку з застосуванням до неї насильства та погроз застосування насильства.
Положеннями ст. 11 ЦК України (в редакції від 2004 року) визначено підстави виникнення цивільних прав та обов’язків
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В розвиток цього положення закону, стаття 16 ЦК України встановила досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, в тому числі визнання правочину недійсним.
Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 16 (е) постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року ( з подальшими змінами) визнання угоди недійсною може мати місце і після смерті громадянина, який був її учасником. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, спадкоємцями померлого, іншими заінтересованими особами та прокурором.
Із матеріалів справи вбачається, що позов про визнання договору дарування від 26.12.2003 року недійсним, був пред’явлений ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, який на думку позивачки, є спадкоємцем померлої ОСОБА_6 Позивачі не навели доводів та не надали доказів, на яких підставах вони набули права на звернення до суду з заявленими позовними вимогами.
Проте, як встановлено судом, ОСОБА_5, як спадкоємець за законом не прийняв спадщину у визначеному ст.ст. 1268, 1269 ЦК України порядку.
Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 15,16 ЦК України у позивачки не виникло цивільне право або інтерес, які підлягають захисту визначеними законом способами та підстави для звернення до суду з даними позовними вимогами.
За таких обставин, рішення суду в частині визнання недійсним договору дарування від 26.12.2003 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, посвідченого 26 грудня 2003 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучинською Л.П., зареєстрованого в реєстрі за №2717 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: