Судове рішення 2-69-10 від 24.12.2010

Судове рішення #12664242

Справа № 2-69-2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області, в складі:

головуючого – судді КоваляА.Б.

при секретарях Безвенюк Н.В., Коваленко Н.В.

з участю адвокатів ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно, встановлення порядку користування квартирою та сплату грошової компенсації, –

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 86, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 66, 69 СК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля АЗЛК-2140, державно-реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 5251 гривня 90 копійок.

Визнати права власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину причіпа до легкового автомобіля БМЗ 81532, вартістю 1550 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості автомобіля в сумі 2625 гривень 95 копійок та 1/2 частину вартості причіпа до легкового автомобіля в сумі 775 гривень.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Умані Черкаської області, а саме виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користування кімнату площею 19,7 м2, балкон площею 1,3 м2.

Виділити ОСОБА_4 в користування кімнату площею 11,9 м2

В загальному користуванні залишити: коридор, ванну кімнату, кухню, туалетну кімнату, балкон площею 0,6 м2, а також сарай у підвальному приміщенні.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір 688 гривень 46 копійок; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень; витрати за правову допомогу в сумі 1500 гривень; витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 600 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ____________________

Рішення виготовлене головуючим власноручно

Справа № 2-69-2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області, в складі:

головуючого – судді КоваляА.Б.

при секретарях Безвенюк Н.В., Коваленко Н.В.

з участю адвокатів ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно, встановлення порядку користування квартирою та сплату грошової компенсації, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про те, що 10 травня 1984 року зареєструвала шлюб з відповідачем і почала носити його прізвище.

На цей час сім’я розпалась, в зв’язку з чим вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. В зв’язку з розпадом сім’ї та розірванням шлюбу виникла необхідність у розподілі майна, яке є їх спільною сумісною власністю подружжя.

За час спільного подружнього проживання у шлюбі було придбано таке майно, як авто гараж в кооперативі „Авіатор”, вартістю 45000 гривень, легковий автомобіль Москвич АЗЛК 2140, 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 10000 гривень та причіп до легкового автомобіля, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 2000 гривень, всього майна на суму 57000 гривень. Відповідно до ст. 70 СК України вони мають рівне право на вищевказане майно, тобто по 1/2 його частині кожному, на суму 28500 гривень.

Також ними, як членами сім’ї, разом з дочкою ОСОБА_5 було приватизовано квартиру АДРЕСА_1. Оскільки сім’я розпалась, то проживати разом з відповідачем в одній квартирі, яка розташована на четвертому поверсі дев’ятиповерхового будинку і складається із двох кімнат житловою площею 31,6 м2 неможливо, так як і виділити в натурі відповідачу третю частину квартири влаштувавши окремий вихід також неможливо, тому вона вимушена звернутись до суду і окрім розподілу спільного майна поставити питання про припинення за відповідачем права власності на його 1/3 частину квартири, стягнення з нього на його користь компенсації за вказану 1/3 частину квартири. Відповідно до довідки БТІ балансова вартість квартири становить 121038 гривень, тобто по 40346 гривень кожному.

В добровільному порядку вирішити цей спір відповідач не бажає, тому вона вимушена звернутись з цим позовом до суду.

Просить ухвалити рішення, яким провести розподіл майна подружжя між нею та ОСОБА_4.

Визнати за нею ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спільно нажитого майна подружжя, а саме на 1/2 частину автогаража в автогаражному кооперативі „Авіатор”, вартістю 22500 гривень, 1/2 частину автомобіля Москвич АЗЛК, 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 5000 гривень та на 1/2 частину причепа до легкового автомобіля, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 1000 гривень, всього на суму 28500 гривень.

Припинити право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в м. Умані Черкаської області за ОСОБА_4.

Визнати за нею, ОСОБА_3, право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з неї на користь відповідача компенсацію в сумі 40346 гривень за належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі у відповідності до документів, які будуть підтверджувати такі витрати.

18 листопада 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про зміну позовних вимог в якій зазначила, що в ході розгляду справи у неї виникла необхідність змінити позовні вимоги в частині, що стосується квартири АДРЕСА_1, а саме вирішити питання шляхом встановлення порядку користування нею, оскільки відповідач ОСОБА_4 не бажає іншим шляхом вирішити питання щодо цієї квартири, а саме не бажає квартиру реалізувати і розділити кошти, також не бажає отримати компенсацію запропоновану нею.

Просить ухвалити рішення суду, яким встановити порядок користування квартирою між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в м. Умані по АДРЕСА_1 Черкаської області.

Виділити їй, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користування кімнату площею 19,7 м2, балкон площею 1,3 м2.

Відповідачу ОСОБА_4 виділити в користування кімнату площею 11,9 м2.

В загальному користуванні залишити слідуючи приміщення: коридор, ванну кімнату, кухню, туалет, балкон площею 0,6 м2, між ними сторонами по справі. Сарай у підвалі залишити в спільному користуванні.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні в повному об’ємі підтримала позовні вимоги, пояснила, що шлюб з відповідачем було укладено в 1984 році. У період шлюбу спільно з відповідачем по справі було придбано квартиру, гараж, автомобіль та причіп до автомобіля. Оскільки спільне подружнє життя з відповідачем не склалось, шлюб, в судовому порядку було розірвано. Добровільно розділити з колишнім чоловіком спільне майно можливості не має, тому вона звернулась до суду з цим позовом. Відповідач користується автомобілем з причіпом, гаражем, тому вона просить стягнути з нього на її користь половину вартості цього майна, так як це є спільна сумісна власність. Квартира, в якій вони проживали, була приватизована і право власності визнано за нею, відповідачем та їх донькою, третьою особою по цій справі по 1/3 частині за кожним. Їх спільна квартира є двохкімнатною і знаходиться на четвертому поверсі дев’ятиповерхового будинку, тому реально розділити її неможливо, і облаштувати для відповідача окремий вхід також можливості не має. Тому, оскільки відповідач один, а вона проживає з дочкою, просить визначити порядок користування квартирою, виділивши відповідачу меншу кімнату, а їм з дочкою залишити більшу кімнату з балконом. А інші приміщення, а саме: туалет, ванну кімнату, коридор та кухню з балконом залишити у спільному користуванні. В зв’язку з тим, що відповідач відмовляється вирішити питання в добровільному порядку, вона вимушена була звертатися за правовою допомогою і до суду, що потребувало значних матеріальних витрат, тому просить стягнути сплачені нею кошти з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному об’ємі підтримав позовні вимоги, вважає, що є всі підстави для задоволення позову. На його думку, позивачем надано достатньо доказів, що спірне майно було придбано за час спільного проживання, а тому є спільною сумісною власністю і має бути розділене між подружжям порівну. Квартиру отримували всією сім’єю, приватизували, оскільки позивачка проживає разом з дочкою, третьою особою по справі, їм в користування необхідно виділити більшу житлову кімнату, а відповідачу меншу, всі допоміжні приміщення необхідно залишити у спільному користуванні. Щодо автомобіля з причіпом та гаража, то в судовому засіданні доведено, що це майно перебуває у власності відповідача, він їм користується, а тому повинен сплатити половину вартості на користь позивачки.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечує проти запропонованого фактичного розподілу квартири, лише просить залишити у його користування другий, невеликої площі, балкон для зручності проживання в квартирі. Щодо спільно нажитого майна, а саме автомобіля з причіпом, то вони на сьогоднішній день не є його власністю, а були продані ще під час спільного проживання з позивачкою, і витрачені на потреби сім’ї, яка на той час іще існувала. Гаража сім’я ніколи не мала, тому неіснуючого майна розділити неможливо. Також не погоджується сплачувати кошти за проведення експертизи, оскільки це була ініціатива позивачки і проти її призначення він взагалі заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині визнання права власності на спільне майно подружжя, оскільки, на його думку, відповідачем надані документи, підтверджуючі, що транспортний засіб з причіпом було продано ще на момент існування шлюбу і кошти за їх продаж були витрачені на потреби сім’ї. Також в судовому засіданні свідки підтвердили той факт, що відповідач у власності ніколи не мав гаража, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Заперечує проти сплати коштів за проведення експертизи, оскільки відповідач згоди на її проведення не давав, і потреби в її проведенні не вбачав. Розподіл квартири, запропонований позивачем відповідача влаштовує частково, оскільки вважає, що для нормальних умов проживання балкон меншою площею необхідно залишити в користуванні відповідача.

Тертя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні вважає, що позов підлягає до задоволення, пояснила, що є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Умані Черкаської області і проживала в цій квартирі але відповідач із квартири її вигнав, ображаючи при цьому нецензурними словами та погрозами. На даний час в квартирі проживати боїться, тому їй не відомо чи проживає в квартирі відповідач. Їй відомо, що у батьків був автомобіль з причіпом, які були продані приблизно в січні 2009 року, на що пішли гроші від продажу їй не відомо. Також достовірно знає про наявність гаража, але за ким він зареєстрований їй не відомо. Відповідач будував гараж в кооперативі для себе, вона до гаража заходила, але участі у будівельних роботах не приймала.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що має автомобіль і є членом автогаражного кооперативу „Авіатор”, де йому виділено два гаража. Одним гаражем деякий час користувався відповідач по справі, де залишав свій автомобіль Москвич. За ці послуги сплачував щомісячні внески та абонентську плату, а в вересні-жовтні 2008 року автомобіль продав, після чого припинив орендувати його гараж. Згідно усної домовленості відповідач мав намір придбати цей гараж, але цього не зробив через брак коштів. ОСОБА_4 дійсно допомагав збудувати гараж, але кошти надавав він особисто.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що перебуває на посаді голови авто гаражного кооперативу „Авіатор” з 1998 року. Відповідач по справі є членом кооперативу з 2008 року, до того часу він не мав ні гаража, ні місця для його забудови. На сьогоднішній день ОСОБА_4 виділено тільки місце для гаража. На той період коли він мав автомобіль, то за усною домовленістю користувався гаражами деяких членів кооперативу. ОСОБА_6 став членом кооперативу ще до 1998 року, і має в кооперативі два гаража № 295 та № 348. Підставою для отримання земельної ділянки для будівництва є письмова заява особи, яка має намір побудувати гараж, оскільки вся земельна ділянка кооперативу приватизована, то із заявою для отримання місця на гараж може звернутися навіть не член кооперативу. При задоволенні заяви, голова кооперативу видає довідку для БТІ, а заявник в подальшому самостійно оформляє всі необхідні документи.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що йому був потрібен причіп до автомобіля, йому стало відомо, що ОСОБА_4 продає саме такий причіп. При усній розмові, ОСОБА_4 повідомив, що продасть причіп тільки з автомобілем, це була його основна умова. Також йому було відомо, що ОСОБА_9 має намір придбати автомобіль саме такий, який мав у власності відповідач. Тому домовившись із ОСОБА_9, вони розрахувались з ОСОБА_4 і набули права власності, він на причіп, а ОСОБА_9 на автомобіль. Для зручності факт купівлі-продажу оформили як доручення, які посвідчили у нотаріуса. Загальна вартість придбаного майна складала 800 доларів, які і отримав ОСОБА_4 На момент фактичного укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 проживав разом з дружиною.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 30 вересня 2008 року придбав автомобіль Москвич у ОСОБА_4 за 800 доларів, яким і користується до цього часу. Право власності на автомобіль на себе не переоформляв, оскільки з ОСОБА_4 була усна домовленість і він назад автомобіль не вимагав, і ніяких претензій щодо цього не пред’являв. Особисто гроші ОСОБА_4 він не віддавав, а передав їх ОСОБА_8, який, в свою чергу, мав передати кошти ОСОБА_4 і займатись оформленням доручень у нотаріуса. Чи був присутній при цьому ОСОБА_4 йому не відомо.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області шлюб між чоловіком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 107 від 22 квітня 2009 року.

Згідно висновку експерта № 36/1 про оцінку транспортного засобу ринкова вартість причіпа до легкового автомобіля БМЗ 81532, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на дату оцінки (01 червня 2010 року) складає 1550 гривень 00 копійок.

Згідно висновку експерта № 36 про оцінку транспортного засобу ринкова вартість автомобіля АЗЛК-2140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на дату оцінки (01 червня 2010 року) складає 5251 гривна 90 копійок.

Суд, вислухавши осіб, що брали участь у справі, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. Судом достовірно встановлено, що автомобіль та причіп були придбані у період шлюбу та, оскільки відповідач не надав до суду доказів щодо їх відчуження, позов про визнання права власності на 1/2 частину зазначеного майна за позивачем підлягає до задоволення.

На думку суду, позивачем не надано доказів щодо придбання автогаража в гаражному кооперативі „Авіатор” у час перебування шлюбі з відповідачем, тому в цій частині позов до задоволення не підлягає. Судом також достовірно встановлено про те, що сторони, а також третя особа ОСОБА_5 мають належно зареєстровані по 1/3 частині право власності на квартиру АДРЕСА_1, тому позов в частині встановлення порядку користування квартирою підлягає до задоволення.