Справа № 2-1349/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21 грудня 2010 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Короїд Ю.М.,
при секретарі Божок А.О.
за участю
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації і стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення матеріальної і моральної шкоди , -
в с т а н о в и в:
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить визнати відомості, які поширені відповідачем, такими, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 тис.грн.
Також, до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання відомостей, викладених в первісному позові такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача і стягнути з ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою Козелецького районного суду від 17 листопада 2010 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляді з первісним позовом.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 пояснив, що 17 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_2, знаходячись на перехресті вул..Незалежності та вул..Б.Хмельницького в м.Остер при скупченні народу називав позивача «безбатченко», особою, яка не може бути кандидатом на посаду мера та зазначав, що будучі на посаді керівника міського відділення міліції, позивач брав хабарі, «кришував» самогонників, займався поборами. Такими висловами було принижено честь, гідність та ділову репутацію позивача, заподіяно йому моральну шкоду.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 17 жовтня 2010 року він взагалі був відсутній в м.Остер, ОСОБА_1 не ображав, а тільки висловлював свої судження стосовно кандидата на посаду міського голови, викладені в його позовній заяві факти принизили честь, гідність та ділову репутацію відповідача та заподіяли йому матеріальну та моральну шкоду.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона 17 жовтня 2010 року повертаючись з роботи побачила збори людей в центрі м.Остер. також там був присутній ОСОБА_2, який прилюдно називав його сина «безбатченком», ображав його.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що 17 жовтня 2010 року вони були свідками як ОСОБА_2 в присутності сторонніх осіб в центрі м.Остер називав ОСОБА_1 «байстрюком», людиною, яка не можу бути мером міста.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що за час спільної роботи з ОСОБА_1 може охарактеризувати його як порядку людину, яка належним чином виконував обов’язки начальника міського відділення міліції.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він неодноразово зустрічався з ОСОБА_2 і ніколи не чув від нього, щоб він ображав ОСОБА_1
Аналогічні свідчення дав свідок ОСОБА_9, який також пояснив, що 17 жовтня 2010 року він телефонував ОСОБА_2, бажаючі з ним зустрітися, однак останній відмовився, посилаючись на те, що він відсутній в м.Остер.
В судовому засіданні встановлені такі факти та цивільно-правові відносини.
Згідно посвідчення №НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрований кандидатом на посаду Остерського міського голови.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 за час роботи начальником міського відділення міліції отримав 8 заохочень.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_10.
Посвідченням підтверджено, що ОСОБА_2 є ветераном органів внутрішніх справ. Відповідно до довідки МСЕ та експертного висновку ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи, захворювання пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації і стягнення моральної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення матеріальної і моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобо в”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві ставить вимоги про визнання неправдивою інформацію, що виклав у своїх виступах ОСОБА_2 17 жовтня 2010 року та зобов’язати його спростувати цю інформацію та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України та відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ст..277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” під поширенням інформації слід розуміти : опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Відповідно до п. 21 Постанови у статтях 3, 4 і 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодились «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_2, він висловлював свої оціночні судження про позивача ОСОБА_1 як про кандидата на посаду міського голови, а тому такі судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За таких умов, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про захист гідності, честі та ділової репутації, а відповідно і про стягнення моральної шкоди, пов’язаної з цим.
Також, не підлягають і задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення матеріальної і моральної шкоди. Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві просить визнати відомості, викладені в позовній заяві ОСОБА_1, такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію і стягнути у зв’язку з цим матеріальну та моральну шкоду.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову.
Факти, викладені в позовній заяві ОСОБА_1 є підставами пред’явлення позову, а тому не можуть бути визнані такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію відповідача ОСОБА_2 та такими, що заподіяли йому матеріальну та моральну шкоду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.270,277,297,299 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, ст.ст. 10,11, 60, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації і стягнення моральної шкоди відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: