КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
15.02.07 р. № 18/213
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Тарасенко К. В.
при секретарі судового засіданні -Швидаку С.І.
за участю представників сторін:
Арбітражний керуючий: Голейна Л.Ю.;
від ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство»: Синенко О.М. -представник за дов. № 18 від 30.11.07 р.;
від ЗАТ «Цукоріпекс»: Шугайло С.В. -представник за дов. від 23.08.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство», с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2006 року,
по справі № 18/213 (суддя Паламарчук В.В.)
за заявою відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство»,
с. Новооріхівка, Лубенський район, Полтавська область
про визнання банкрутом
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.05.2006 року порушено провадження справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство»за заявою керівника боржника.
Постановою місцевого господарського суду від 12.12.2006 року у справі № 18/213 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) «Оріхівське бурякогосподарство»ОСОБА_1
Судове рішення мотивовано тим, що підприємство боржника має ознаки надкритичної неплатоспроможності, задоволення вимог кредиторів можливе тільки за умови провадження ліквідаційної процедури, інвесторів які б мали бажання взяти участь у санації підприємства не виявлено, за рішенням комітету кредиторів до суду подано клопотання про проведення ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою господарського суду Полтавської області керівник боржника Берлімов А.В. звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить її скасувати та залишити заяву про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду.
На підтвердження вимог викладених у апеляційній скарзі скаржник робить посилання на те, що місцевий господарський суд прийняв оскаржувану постанову із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України, зокрема:
- місцевим господарським судом проігноровано той факт, що заяву про порушення провадження у справі про банкрутство підписано особою, а саме ОСОБА_2., яка не мала права, як керівник боржника звертатись до суду, оскільки була відсторонена від виконання своїх обов'язків;
- судом першої інстанції порушено ст. 55 Конституції України та позбавлено боржника права на апеляційне оскарження судових рішень, оскільки жодного процесуального документа по справі на адресу боржника направлено не було;
- господарським судом порушено приписи ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( далі-Закон), оскільки суб'єкта господарювання може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом кредиторські вимоги, не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а суд першої інстанції не з'ясував і не проаналізував активи і пасиви боржника, наявність дебіторської заборгованості та статутного фонду підприємства.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року по справі № 18/213 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено розгляд справи на 15.02.2007 року.
До апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу від ЗАТ «Цукорімпекс» та ліквідатора ОСОБА_1із проханням залишити постанову місцевого господарського суду без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2006 року у справі № 18/213 залишити без змін, виходячи з наступного.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, керівник ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство»ОСОБА_2 15.05.2006 року звернувся до господарського суду із заявою про відкриття процедури санації підприємства, відповідно ст. 53 Закону про банкрутство.
Однак, ухвалою місцевого господарського суду від 16.05.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство без урахувань ст. 53 закону про банкрутство, а як вбачається із даної ухвали, у відповідністю зі ст. ст. 11, 51 Закону про банкрутство.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у подальшому провадження відбувалось за загальним порядком банкрутства.
На підтвердження повноважень ОСОБА_2., як керівника боржника на час звернення до господарського суду, та які спростовують твердження скаржника, в матеріалах справи містяться наступні документи.
Зокрема, виписка із протоколу № 1/04 від 14.08.2004 року загальних зборів акціонерів ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство», із якої вбачається, що головою правління товариства обрано ОСОБА_2. та тієї ж дати видано наказ № 1 про призначення останнього з 14.08.2007 року на цю посаду ( т. 1 а.с. 22-24).
Як встановлено колегією суддів вже пізніше, тобто після порушення у справі про банкрутство, а саме 22.05.2006 року, до господарського суду надійшло повідомлення слідчого Лубенського МРВ ( т. 1 а.с. 83) про затримання ОСОБА_2. на підставі ст. 115 КПК України та було винесено директиву № 1наглядової ради боржника ( т. 1 а.с. 101), де зазначено, що до вирішення питання про призначення керівника, член наглядової ради Фастовець В.А. бере на себе обов'язки особи, що відповідальна за фінансово-господарський стан підприємства.
До того ж, як вбачається із доданих до апеляційної скарги документів, відповідно протоколу наглядової ради ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство»№ 1/1-05 від 18.10.2005 року, тимчасово відсторонено з посади голови правління підприємства ОСОБА_2. та призначено виконуючим обов'язки голови правління Барлімова А.В., але як вбачається із наказу від тієї ж дати, лише з 01.06.2006 року.
Але, як вбачається із статуту відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство» обрання та відкликання голови правління ( т.1 а.с. 6-19) належить до компетенції загальних зборів акціонерів.
Отже, колегією суддів встановлено, що на час звернення до господарського суду, у ОСОБА_2. були всі законні підстави для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, як керівника ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство».
До того ж слід зазначити, що провадження у даній справі здійснюється за загальним порядком провадження у справі про банкрутство, а не з урахуванням ст. 51 Закону про банкрутство, яка регламентує особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, як помилково зазначено у апеляційній скарзі Барлімовим А.В.
Що стосується вимог апеляційної скарги, де скаржник не погоджується із господарським судом щодо введення ліквідаційної процедури, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру, строк якої не може перевищувати 12 місяців. господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно із приписами п. 5 ч. 11 ст. 11 Закону, винесення ухвали про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом має відбутись не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
Відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Тому при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника, а також наявність інвесторів які бажали б взяти участь у санації боржника.
Разом з тим, як того вимагає Закон про банкрутство і зазначалось вище, визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неспроможність, для чого необхідно з'ясувати ознаки банкрутства, відповідно абз. 4 ст. 1 Закону.
Відповідно до затвердженого судом, у порядку ст. 15 Закону, реєстру вимог кредиторів підлягає визначенню пасив боржника.
Відомості про актив боржника мають міститись у звіті арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі чого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Відповідно ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та ін.
Як вбачається з матеріалів справи підготовче засідання відбулось 12.10.2006 року. (т. 3 а.с. 29-33).
Апеляційним судом встановлено, що комітетом кредиторів на свої зборах, відповідно протоколу № 2 від 11.12.2006 року (т. 3 а.с. 63), заслухавши звіт розпорядника майна ОСОБА_1та з'ясувавши, що пропозицій від інвесторів які б бажали взяти участь у санації боржника не надійшло, більшістю голосів прийнято рішення звернутись до господарського суду із клопотанням про відкриття процедури ліквідації боржника.
До того ж, в матеріалах справи міститься аудиторський висновок перевірки стану ведення бухгалтерського обліку, експрес-аналіз фінансового стану підприємства боржника, балансові показники, із яких вбачається і це було предметом розгляду су суді першої інстанції, що боржник в змозі в повному об'ємі відповісти по своїм зобов'язанням лише із застосуванням процедури ліквідації.
Місцевим господарським судом зазначено і знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, що виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, здійснена публікація в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та можливих санаторів боржника, проте санатори із заявами в установленому Законом порядку не звертались.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції дано юридичну оцінку всій сукупності ознак неспроможності боржника і правомірно вирішено перейти до процедури ліквідації в межах справи № 18/213.
Твердження скаржника щодо не направлення судом першої інстанції процесуальних документів на адресу боржника є безпідставними, оскільки у матеріалах справи є чисельні корінці про вручення поштових відправлень на адресу боржника і підписи відповідних осіб про одержання кореспонденції.
До того ж, як вбачається із матеріалів справи, Берлімов А.В. безпосередньо був присутній як у судовому засіданні при прийнятті оскаржуваної постанови так і у інших судових засіданнях, на які сторони у справі викликаються ухвалами суду.
Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що не було зроблено скаржником ні в апеляційній скарзі ні у судовому засіданні.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство», с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2006 року у справі № 18/213 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство»слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство», с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області на постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2006 року у справі № 18/213- залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Полтавської області від 12.12.2006 року у справі № 18/213 -залишити без змін.
3. Матеріали справи № 18/213 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Тарасенко К. В.