Справа № 2-а-908/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М ЕНЕМ    У К Р А Ї Н И

    8   грудня   2010 року         Корюківський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді  Корха О.І.,

      при секретарі –  Александровій  Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Чернігівській області, та інспектора ДПС Щорського ВДАІ Апецько Юрія Миколайовича  про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

                Позивач звернувся до суду, з цією позовною заявою в порядку адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що п остановою серії СВ №158586  від  19 листопада 2010 року ІДПС Щорського ВДАІ сержанта міліції Апецько Юрія Миколайовича , він був визнаний винним у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ст.123 ч.2 Кодексу про адміністративні правопорушення, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. Посадова особа вважає, що 19 листопада 2010 року  о 14-й год. 55 хв. в  с. В.Щимель Щорського району Чернігівської області по вул. Чубарєва він, керуючи автомобілем марки «Шевролет АВЕО», державний номерний знак НОМЕР_1, при проїзді залізничного переїзду не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 « Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимоги 20.2 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.123 ч.2 КпАП України.

          Вважає, що дана справа розглянута посадовою особою з порушенням його прав, тобто з порушенням вимог ст. 268 КУпАП.  З даною постановою він не згоден, вона є незаконною, підлягає скасуванню зі слідуючих підстав. Позивач не визнав і не визнає свою вину в тому, що керуючи автомобілем марки «Шевролет АВЕО», державний номерний знак НОМЕР_1, при проїзді залізничного переїзду не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 « Проїзд без зупинки заборонено». Заперечує проти висновку інспектора, що в його діях є склад правопорушення, передбаченого ст.123 ч.2 КпАП України. В своїх поясненнях до протоколу він вказав, що не згоден зі складеним на нього протоколом та не враховані покази свідка. Так, дійсно, 19 листопада 2010 року він, керуючи автомобілем марки «Шевролет АВЕО», державний номерний знак НОМЕР_1 близько 14 год. 40 хв. в с. В.Щимель рухаючись з м. Чернігова в напрямку м. Корюківка він проїжджав залізничний переїзд. Але перед тим як його перетнути він зупинив автомобіль, впевнився, що немає  поїздів,які наближаються, і тільки після цього продовжив свій рух. Приблизно через 700-800 метрів від залізничного переїзду на виїзді з села В.Щимель його автомобіль зупинив інспектор ДПС Щорського ВДАІ сержант міліції Апецько Ю.М. Патрульний автомобіль працівників Щорського ВДАІ знаходився, приблизно за 700-800 меттрів від залізничного переїзду на відрізку дороги якої було декілька поворотів. Інспектор ДПС Апецько Ю.М. повідомив йому, що він порушив правила проїзду залізничного переїзду, тобто не здійснив зупинку.  Позивач не погодився з таким висновком працівника міліції та поцікавився як він міг побачити його нібито порушення  ПДР, адже з місця, де знаходилась машина працівників ВДАІ залізничного переїзду навіть не видно. На що працівник ВДАІ повідомив йому, що йому якась невідома особа зателефонувала на мобільний телефон та повідомила, що червоний автомобіль марки «Шевролет» проїхав залізничний  переїзд без зупинки. Він намагався пояснити, що телефонний дзвінок не може бути підставою для складання адміністративного протоколу.  Але інспектор не врахувавши його пояснень та пояснень свідка – пасажира його автомобіля ОСОБА_3, який може підтвердити всі ці події, склав протокол та на його підставі виніс постанову про накладення адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.

За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 123 ч. 2 КУпАП. Отже дана  постанова  є незаконною і підлягає скасуванню.    

              У судовому засіданні 2 грудня 2010 року позивач підтримав  свої вимоги, просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення  його до адміністративної відповідальності. 7 грудня 2010 року  позивач в судове засідання не з»явився подав письмову заяву про слухання справи без його участі , позов підтримує та надав до суду письмові пояснення свідка даної події , який перебував в якості пасажира його автомобіля на час інкримінованого йому діяння – ОСОБА_3

            Відповідачі  Апецько Ю.М. та  представник відповідача УДАІ ГУМВС України в Чернігівській області в судове засідання не з’явились, про поважні причини неявки не повідомили, своєчасно та в установлений строк повідомлені про час і місце розгляду справи в суді, жодних заперечень на позов не надано.

           Суд, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково за наступних підстав. По справі встановлено, що п остановою серії СВ №158586  від  19 листопада 2010 року ІДПС Щорського ВДАІ сержанта міліції Апецько Юрія Миколайовича , позивач був визнаний винним у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ст.123 ч.2 Кодексу про адміністративні правопорушення, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн. Посадова особа вважає, що 19 листопада 2010 року  о 14-й год. 55 хв. в  с. В.Щимель Щорського району Чернігівської області по вул. Чубарєва  ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Шевролет АВЕО», державний номерний знак НОМЕР_1, при проїзді залізничного переїзду не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимоги 20.2 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.123 ч.2 КпАП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач Апецько Ю.М. та представник відповідача УДАІ ГУМВС України в Чернігівській області у судові засідання повторно не з'явились, жодних заперечень на позов не надано. З письмових пояснень ОСОБА_3, наданих позивачем до суду вбачається, що  останній перебував пасажиром автомобіля позивача і пояснив, що  19 листопада 2010 року  о 14-й год. 55 хв. в  с. В.Щимель Щорського району Чернігівської області по вул. Чубарєва  ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Шевролет АВЕО», державний номерний знак НОМЕР_1, при проїзді залізничного переїзду виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»,  перед тим як перетнути залізничний переїзд зупинив автомобіль, впевнився, що не має поїздів, після чого продовжив свій рух.

Статтею 141 КУпАП передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими у автоматичному режимі спеціальними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапис притягуються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративну відповідальність є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, показами технічних засобів та приладів, які мають функції фото- и відеозапису, які використовуються під час нагляду за дотриманням правил, норм та стандартів, які застосовуються для безпеки дорожнього руху. При цьому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП дана норма носить імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приладів, які мають функції фото-, кінозйомки чи відеозапису та можуть бути використані як докази по справі. Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги даної норми, а також порушені вимоги ст. 280 КУпАП. Так, відповідачем не зазначено на які він докази посилається при встановленні вини позивача в скоєнні правопорушення, враховуючи, що окрім протоколу, будь-які інші докази не надані по справі,  крім того позивач судовому засіданні повідомив, що фото- відеозйомка правопорушення  не проводилась.  Із змісту протоколу вбачається, що в порушення наведеного положення, до протоколу не додано будь-яких доказів, свідків  правопорушення в протоколі зазначено лише особою, яка притягується до відповідальності, свідок по справі не опитаний, хоча  вину при складанні протоколу позивач не визнав.

 Встановлено, що постанова повинна відповідати вимогам  ст. 283 та 284 КУпАП,  а саме в ній треба навести докази, на яких зроблено висновок про скоєння особою правопорушення, а також мотиви відкидання інших доказів на які посилається правопорушник. З пояснень в протоколі вбачається , що особою відносно якої складено протокол, зазначено, що він не згоден, що скоїв вказане правопорушення. Судом враховано, що на даний час відсутня будь-яка можливість  здобути інші докази по справі, тому вважає що повернення справи на доопрацювання не доцільне.

Матеріали справи не містять даних про інші докази на підставі яких було прийнято рішення по справі. Відповідачем не надано доказів правомірності винесеної постанови. Фотозйомка не проводилась,  за таких умов суд приходить до висновку про неналежність доказу та здобутого не у визначеному законом порядку, тобто такого, що не має доказової сили. Працівник ВДАІ проігнорував не визнання вини позивачем та не залучив до справи будь-яких доказів, склав протокол взагалі  не  долучаючи  свідків.

Відповідачем не надано доказів правомірності винесеної постанови, не додано матеріали відеозйомки, як доказ. Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача не були зібрані всі необхідні матеріали; не роз'яснено права позивачу, в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката та інших фахівців в галузі права; права на захист; не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, що є порушенням вимог ст. ст. 268, 278 - 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Але при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були дотримані вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП, а саме: не враховано характер правопорушення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника та обставини, які пом'якшують відповідальність, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором не об'єктивно досліджені та враховані всі обставини, які мають значення для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стаття 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно ст. 62 ч. 3 КУ – усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд, дослідивши всі надані позивачем матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення  серії АЕ1 №066898 та постанову серії СВ № 1585856 від 19.11.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, дослідивши письмове пояснення ОСОБА_3, прийшов до висновку, що вказана постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена  в межах компетенції, але з порушенням вимог ст. ст. 141, 33, 254 - 255, 258, 268, 278 - 280 КУпАП і відповідно до ч. 3 ст. 2, ст. 162 КАС України тому підлягає скасуванню, як така, що винесена не на підставі і не у порядку, що передбачені законом, а також необґрунтовано, а тому позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. В решті позов підлягає відмові в задоволенню.

 Також слід звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства,  витрати віднести на рахунок держави.    

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 141,  33, 122 ч. 2, 247, 251, 268, 278 - 280, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 3,  6, 18 ч.2, 87, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                          П О С Т А Н О В И В:

      Позовну заяву ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Чернігівській області, та інспектора ДПС Щорського ВДАІ Апецько Юрія Миколайовича  про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

     Скасувати постанову серії СВ №158586 від 19 листопада 2010 року інспектора ДПС Щорського ВДАІ Апецько Юрія Миколайовича  про  накладення адміністративного стягнення  за ч. 2 ст. 123 КУпАП  у вигляді штрафу на користь держави в розмірі - 300 (триста) гривень відносно ОСОБА_1 та закрити дану адміністративну справу за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В решті позову відмовити.  

    Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства,  витрати віднести на рахунок держави.  Копію постанови направити сторонам до відому.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

                                                Суддя:

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана         13.12.   2010 року.