Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2007 р. Справа № 17/266-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Касьяненко Ю.Я.
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3050С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 27.08.07 р. по справі № 17/266-07
за позовом ТОВ "Орієнт Експрес", м. Київ
до СПД-ФО ОСОБА_1, м. Тростянець
про стягнення 180319,02 грн.
встановила:
У квітні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 180 319 грн. 02 коп.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.08.2007 р. (суддя -Миропольський С.О.) по справі № 17/266-07 позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача стягнуто 180319,02 грн. нанесеної матеріальної шкоди, 1803,19 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що власником транспорту є ОСОБА_1, під час скоєння дорожньої - транспортної пригоди автомобілем DAF керував ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої на підставі усного договору доручення. З огляду на існуючи правовідносини, які виникли між відповідачем та ОСОБА_3., останній не набув або у нього не виникло речове право щодо володіння майном відповідача, яким продовжував володіти відповідач.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки судом порушені норми процесуального та матеріального права. Відповідач вказує, що дійсно фізична особа ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DАF, володів вказаним автомобілем з 26.06.2006 р. на підставі довіреності ОСОБА_3. ОСОБА_3. не знаходився в трудових відносинах з СПД ОСОБА_1, що підтверджується довідкою Тростянецького районного центру зайнятості. ОСОБА_3. здійснював використання транспортного засобу для особистих потреб. ПП ОСОБА_1 не вчиняв протиправних дій, які б потягли за собою шкоди. Відповідач вважає, як що власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення то суб'єктом відповідальності є власник транспортного засобу. Як що особа керувала транспортним засобом по довіреності, то на неї покладається обов'язок відшкодувати завдану шкоду, а не на власника. В зв'язку з чим відповідач вважає, що для стягнення шкоди з нього немає жодних законних підстав, так як він є неналежним відповідачем по даній справі.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила:
25.10.2006 на автомобільній дорозі Одеса - Ростов КАМАЗ 5460, 2004 року випуску, НОМЕР_1, який належить позивачу, зіткнувся з автомобілем DAF, НОМЕР_2.
Зіткнення відбулося внаслідок того, що автомобіль DAF, НОМЕР_2, виїхав на зустрічну смугу дороги, порушуючи п.1.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що внаслідок скоєної дорожньо-транспортної пригоди позивачу було нанесено матеріальну шкоду розміром 180 319 грн. 02 коп., яка складається зі шкоди, нанесеної вантажу, в розмірі 130 542 грн. 50 коп., матеріальної шкоди автомобілю КАМАЗ 5460 в розмірі 29 536 грн. 96 коп., матеріальної шкоди контейнеру, який перевозився автомобілем КАМАЗ 5460, в розмірі 9 611 грн. 40 коп., 1 515 грн. 00 коп. витрат на проведення експертизи, а також суми матеріальної шкоди, нанесеної полу причепу, в розмірі 9113 грн. 16 коп.
Обґрунтованість розміру матеріальної шкоди підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену і небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Отже, для вирішення питання про відповідальність особи необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну. Юридична ознака передбачає, що володільцем може бути тільки та особа, яка володіє об'єктом, що створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки передбачає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння /експлуатацію, використання, зберігання, утримання/ небезпечних об'єктів.
Суд першої інстанції встановив, що власником транспортного засобу DАF, НОМЕР_2, є ОСОБА_1, а під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем DАF, НОМЕР_2, на підставі довіреності керував ОСОБА_3.
26.06.2006 відповідач на підставі договору доручення, укладеного в усній формі з ОСОБА_3., видав останньому довіреність, згідно якої уповноважив ОСОБА_3., представляти інтереси в органах Державтоінспекції або в будь-яких установах та організаціях, на підприємствах, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією автомобіля DАF, НОМЕР_2, його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду, сплачувати всі автотранспортні платежі і збори, а також на період дії довіреності керувати цим автомобілем (з правом виїзду за кордон). Строк дії вказаної довіреності становить 3 роки, тобто до 26.06.2009 р.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Отже, договір доручення між сторонами в формі передбаченої діючим законодавством не укладався, відповідач не доручав ОСОБА_3. виконання юридичних дій, а ОСОБА_3. набув право володіння транспортним засобом на підставі довіреності, в якої передбачено право рішення усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією автомобіля DАF, НОМЕР_2, його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду, сплачувати всі автотранспортні платежі і збори, а також на період дії довіреності керувати цим автомобілем (з правом виїзду за кордон). Тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем DАF, НОМЕР_2 володів ОСОБА_3. В матеріалів справи відсутні докази того, що ОСОБА_3. неправомірно заволодів транспортним засобом.
Суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, зробив необґрунтований висновок, що з огляду на існуючи правовідносини, що виникли між відповідачем та ОСОБА_3., останній не набув або у нього не виникло речове право щодо володіння майном відповідача, а саме транспортним засобом DАF, НОМЕР_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем продовжував володіти відповідач. При цьому судом першої інстанції не враховані вимоги ч. 2 ст.1187 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену і небезпеку.
Господарський суд встановивши, що особа керувала транспортним засобом по довіреності, тобто на відповідній правовій підставі та на неї повинен покладатися обов'язок відшкодувати завдану шкоду необґрунтовано поклав відповідальність на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. При цьому суд першої інстанції не врахував, що власником автомобіля є фізична особа ОСОБА_1, ОСОБА_3. не знаходився в трудових відносинах з СПД ОСОБА_1, суд не зазначив чому відповідальність повинен нести СПД ОСОБА_1
В зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.
Таким чином, рішення господарського суду не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення, керуючись ст.ст. 1000, 1003, 1187 ЦК України, ст.ст. 101- 105 ГПК України
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 27.08.2007 р. по справі № 17/266-07 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з ТОВ «Орієнт-Експрес», м. Київ (01000, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13А, сек. Е, оф. 44, код 32850680) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тростянець (НОМЕР_3, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_4) -901,60 грн. держмита по скарзі.
Наказ доручити надати господарському суду Сумської області.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 12.11.2007 р.