Справа № 2-а-387/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Демченко В.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни
в с т а н о в и л а:
Гр.ОСОБА_1 29.11.2010 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Звенигородському районі та посилається на те, що вона має право одержувати пенсію, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки є дитиною війни. Проте відповідач виплачує їй підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено вище вказаним законом, та відмовив їй провести перерахунок і доплату підвищення до пенсії. Просить визнати бездіяльність відповідача щодо визначення та виплати їй підвищення до пенсії неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2010 року з урахуванням раніше виплачених виплат, зобов’язати відповідача нараховувати їй підвищення до пенсії як дитині війни в майбутньому.
Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.
Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Суддею встановлено, що позивачка є дитиною війни, оскільки як передбачено ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є громадянкою України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни їй було менше 18 років.Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1.Ця обставина визнається відповідачем.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте підпунктом 2 пункту 41 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни( редакція від 28.12.2007 року) – дітям війни( крім тих на яких поширюється дія Закону україни № Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної дополмоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення урозмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України віл 28.12.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Згідно з вищевказаним Рішенням Конституційного суду України подоження Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч.2 ст.152 Крнституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином з дня визнання підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року неконституційним, відновлюється попередня редакція ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. За таких обставин позивачка має право на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач виплачує позивачці підвищення до пенсії як дитині війни в порядку, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п.41 розділу ІІ Закону), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки відповідач визначив та виплачує позивачці підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відмовляється здійснити перерахунок та визначити підвищення до пенсії позивачки у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.
Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше ,обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.
Суддя вважає, що порушене право позивачки щодо визначення та виплати підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей віни» підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії з 29.05.2010 року,тобто за шість місяців до дати звернення до суду за відновленням порушених прав.
Ухвалою судді від 2.12.2010 року позовні вимоги позивачки щодо визнання бездіяльності неправомірною, зоюов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 01.01.2010 року по 28.05.2010 року залишені без розгляду.
На думку судді, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в проведенні подальшого перерахунку пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Згідно ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 90 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки слід стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 3,4 гривні та за надання правової допомоги, граничний розмір компенсації яких встановлюється законом. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 р. N 590, граничний розмір компенсації за надання правової допомоги, яка сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суми, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Отже, з Державного бюджету України на користь позивачки слід стягнути 45,35 гривень понесених нею витрат за надання правової допомоги (907 гривень /мінімальна заробітна плата з 01.10.2010 року/ х 5 : 100)
На підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року з наступними змінами і доповненнями,ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У, керуючись ст. 6, 10-12, 69-71, 90,94, 99, 100,183-2 КАС України, -
п о с т а н о в и л а:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії з підаищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 29 травня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком виизначеної ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 29 травня 2010 року по 15 грудня 2010 року з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 3,4 гривні ( три гривні 40 коп.), за надання правової допомоги в сумі 45,35 гривень (сорок п’ять гривень 35 коп.).
Копію постанови суду протягом трьох днів з дня її ухвалення направити позивачу ОСОБА_1, а відповідача Управління пенсійного фонду у Звенигородському районі повідомити про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя